Троянда залишається однією з найпопулярніших декоративних рослин у світі. Її вирощують у приватних садах, міських парках, оранжереях, контейнерах і навіть у кімнатних умовах, пише IZ. Проте за словом «троянда» приховуються тисячі сортів, які відрізняються висотою, формою куща, розміром квіток, ароматом, тривалістю цвітіння та стійкістю до морозів.
Одні троянди формують компактні кущики заввишки лише 20–30 сантиметрів, інші здатні підійматися на арки та стіни на кілька метрів. Деякі сорти розкривають по одній великій квітці на пагоні, тоді як інші утворюють цілі букети суцвіть.
Правильно обраний вид троянди може цвісти майже безперервно від початку літа до перших осінніх заморозків.
Щоб рослина добре розвивалася, важливо оцінювати не лише забарвлення пелюсток. Значення мають призначення сорту, кліматична зона, освітлення ділянки, доступний простір і можливість забезпечити кущам регулярний догляд.
«Початківцям варто спочатку визначити місце посадки та майбутню функцію рослини, а вже потім обирати колір квітів. Троянда для бордюру, букета і декорування альтанки — це три різні групи», — пояснюють фахівці з ландшафтного озеленення.
Основні види троянд
Єдиної побутової класифікації троянд не існує, адже рослини можна розподіляти за походженням, типом росту, характером цвітіння та декоративним призначенням. У садівництві найчастіше використовують поділ на групи, що допомагає зрозуміти зовнішній вигляд і потреби певного сорту.
До найпоширеніших видів належать:
чайно-гібридні;
флорибунда;
поліантові;
плетисті;
ґрунтопокривні;
паркові;
кущові, або шраби;
мініатюрні;
штамбові;
англійські;
мускусні;
ремонтантні троянди.
Кожна група має свої переваги. Чайно-гібридні сорти цінують за витончену форму бутонів, флорибунду — за рясне цвітіння, а паркові троянди — за витривалість і порівняно невибагливий догляд.
Порівняльна таблиця видів троянд
Вид троянд
Середня висота
Характер цвітіння
Основне використання
Складність догляду
Чайно-гібридні
60–120 см
Великі поодинокі квітки
Клумби, зрізання на букети
Середня або висока
Флорибунда
50–120 см
Численні квітки в суцвіттях
Бордюри, клумби, групові посадки
Середня
Поліантові
30–70 см
Дрібні квітки у великих суцвіттях
Бордюри, контейнери
Невисока
Плетисті
2–6 м
Поодинокі квітки або суцвіття
Арки, паркани, стіни
Середня
Ґрунтопокривні
30–80 см
Рясне, часто тривале
Схили, передній план, великі ділянки
Невисока
Паркові
1,2–2,5 м
Одноразове або повторне
Живоплоти, солітерні посадки
Невисока
Шраби
1–2,5 м
Рясне, часто повторне
Міксбордери, живоплоти
Середня
Мініатюрні
15–50 см
Повторне, дрібні квітки
Вазони, балкони, бордюри
Середня
Англійські
80–180 см
Великі густомахрові квітки
Сади романтичного стилю
Середня
Штамбові
Залежить від підщепи
Відповідає прищепленому сорту
Акцентні посадки, контейнери
Висока
Чайно-гібридні троянди
Чайно-гібридні троянди легко впізнати за великими, елегантними бутонами з високою центральною частиною. На міцному пагоні зазвичай формується одна квітка, хоча деякі сучасні сорти можуть утворювати невеликі суцвіття.
Діаметр розкритої квітки нерідко становить 10–15 сантиметрів. Забарвлення може бути білим, кремовим, жовтим, рожевим, червоним, бордовим, бузковим або двоколірним.
Головні переваги чайно-гібридних троянд:
класична форма бутона;
довгі квітконоси;
придатність для зрізання;
великий вибір відтінків;
повторне цвітіння протягом сезону.
Водночас представники цієї групи часто потребують родючого ґрунту, регулярного підживлення, профілактики грибкових захворювань і надійного зимового укриття.
Коментар садівника: «Чайно-гібридні троянди краще висаджувати на добре освітлених ділянках із вільною циркуляцією повітря. Надмірна густота посадки підвищує ризик чорної плямистості та борошнистої роси».
Троянди флорибунда
Флорибунда поєднує декоративність великих бутонів із надзвичайно рясним цвітінням. На одному пагоні може одночасно розкриватися кілька квіток, тому кущ протягом сезону нагадує яскравий букет.
Більшість сортів цвіте хвилями з короткими перервами. Кущі можуть бути компактними або досить високими, завдяки чому флорибунду використовують у бордюрах, групових посадках і центральних композиціях.
Коли одна квітка відцвітає, сусідні бутони вже готуються розкритися — саме тому кущі довго не втрачають декоративності.
Перевагами цієї групи є:
велика кількість бутонів;
тривалий період цвітіння;
добра стійкість багатьох сортів до дощу;
різноманітність форми та кольору;
можливість вирощування в міських умовах.
Флорибунда стане вдалим вибором для тих, кому потрібна яскрава клумба з мінімальними паузами у цвітінні.
Поліантові троянди
Поліантові троянди формують невисокі густі кущі з великою кількістю дрібних або середніх квіток. На одному суцвітті можуть одночасно розкриватися десятки бутонів.
Такі рослини особливо ефектно виглядають у бордюрах, уздовж доріжок і на передньому плані квітників. Вони добре переносять формувальне обрізування та часто відзначаються витривалістю.
Поліантові троянди цінують за:
компактний розмір;
рясне та тривале цвітіння;
густе листя;
придатність для щільних посадок;
відносну невибагливість.
Їхні квітки зазвичай не такі великі, як у чайно-гібридних сортів, але декоративний ефект створюється завдяки кількості суцвіть.
Плетисті троянди
Плетисті троянди мають довгі гнучкі або потужні пагони, які потребують опори. Самостійно обвивати конструкції, як виноград чи плющ, вони не можуть, тому гілки необхідно підв’язувати.
Рослини використовують для оформлення:
садових арок;
пергол;
альтанок;
парканів;
колон;
стін будинків;
декоративних решіток.
Умовно плетисті троянди поділяють на рамблери та клаймбери. Рамблери мають довгі гнучкі пагони й часто цвітуть один раз, але дуже рясно. Клаймбери формують товстіші пагони, більші квітки та можуть повторно зацвітати протягом сезону.
«Для горизонтально спрямованих пагонів характерне активніше утворення бічних квітконосів. Тому гілки плетистої троянди бажано розміщувати на опорі не лише вертикально, а й віялоподібно», — радять спеціалісти з декоративного садівництва.
Під час вибору сорту слід враховувати максимальну довжину пагонів. Для невеликої арки рослина заввишки до трьох метрів буде зручнішою, ніж сильнорослий сорт, здатний перевищувати п’ять метрів.
Ґрунтопокривні троянди
Ґрунтопокривні троянди розростаються вшир і формують щільні квітучі килими. Їхні пагони можуть стелитися по землі, дугоподібно опускатися або утворювати широкий розлогий кущ.
Цю групу часто висаджують на схилах, біля підпірних стінок, уздовж доріжок і на ділянках, де складно регулярно прополювати ґрунт. Розвинена крона затінює поверхню землі та частково стримує появу бур’янів.
Переваги ґрунтопокривних троянд:
швидке розростання;
рясне цвітіння;
придатність для великих площ;
маскування нерівностей рельєфу;
невисокі вимоги до формування крони.
Один дорослий кущ ґрунтопокривної троянди іноді займає значно більше місця в ширину, ніж у висоту.
Під час посадки важливо дотримуватися рекомендованої відстані між рослинами. Надто щільно розміщені кущі з часом почнуть конкурувати за світло, воду та поживні речовини.
Паркові троянди
До паркових зазвичай зараховують сильнорослі, витривалі сорти та декоративні форми шипшини. Вони утворюють великі кущі, добре виглядають у живоплотах і можуть використовуватися як окремий акцент на газоні.
Чимало паркових троянд цвіте лише один раз на початку літа. Проте це цвітіння буває надзвичайно рясним, а восени кущі можуть прикрашати яскраві плоди.
Характерні особливості паркових троянд:
значні розміри куща;
висока зимостійкість окремих сортів;
природна форма крони;
сильний аромат;
можливість вирощування з мінімальним обрізуванням.
Такі троянди підходять для просторих ділянок і садів природного стилю. У маленькому квітнику сильнорослий кущ може пригнічувати сусідні рослини.
Кущові троянди, або шраби
Шраби — велика та різноманітна група сучасних кущових троянд. До неї належать сорти, які не завжди можна чітко віднести до чайно-гібридних, флорибунди або паркових троянд.
Кущі часто виростають від одного до двох метрів, активно розгалужуються та рясно цвітуть. Серед шрабів є компактні рослини, великі ландшафтні кущі й сорти, які в теплому кліматі можна вирощувати як невисокі плетисті троянди.
Шраби використовують:
у міксбордерах;
для створення квітучих живоплотів;
як поодинокі акцентні рослини;
у групах із багаторічниками;
для зонування саду.
Коментар ландшафтного дизайнера: «Кущові троянди добре поєднуються з шавлією, котівником, лавандою та декоративними злаками. Такі рослини прикривають нижню частину пагонів і роблять композицію природнішою».
Мініатюрні троянди
Мініатюрні троянди утворюють невеликі кущики з дрібним листям і пропорційно малими квітками. Їх можна вирощувати у відкритому ґрунті, балконних ящиках, вазонах і контейнерах.
Попри компактний розмір, ці рослини потребують достатнього освітлення. У темній кімнаті або далеко від вікна троянда поступово слабшає, витягується та перестає формувати бутони.
Для успішного вирощування у вазоні потрібні:
дренажні отвори;
пухкий поживний субстрат;
регулярний, але помірний полив;
видалення зів’ялих квіток;
захист коренів від перегрівання;
період спокою взимку.
Поширена помилка — сприймати мініатюрну троянду як звичайну кімнатну рослину, здатну постійно жити в глибині приміщення. За можливості в теплий сезон її краще виносити на балкон або терасу.
Англійські троянди
Англійські троянди відомі великими густомахровими квітками чашоподібної або розеткової форми. У їхньому вигляді поєднано декоративність старовинних садових троянд і здатність сучасних сортів до повторного цвітіння.
Багато представників групи мають виразний аромат із фруктовими, чайними, мирровими або класичними рожевими нотами. Забарвлення варіюється від білого та ніжно-рожевого до абрикосового, жовтого, малинового й темно-червоного.
Густомахрова квітка англійської троянди може складатися з десятків пелюсток, розташованих у складній симетричній розетці.
Такі рослини особливо доречні в садах романтичного, пейзажного та англійського стилю. Їх висаджують групами, поєднують із багаторічниками або використовують для створення невисоких квітучих огорож.
У регіонах із частими дощами варто обирати сорти, бутони яких добре розкриваються за вологої погоди. Надто щільні квітки іноді пошкоджуються через тривале намокання.
Мускусні троянди
Мускусні гібриди утворюють великі суцвіття з численних невеликих квіток. Їхній аромат часто відчувається не лише поблизу пелюсток, а й на певній відстані від куща.
Рослини мають м’який, природний вигляд і добре вписуються в пейзажні композиції. Багато сортів формує дугоподібні пагони та цвіте повторно.
Мускусні троянди підходять для:
великих квітників;
живоплотів;
садів природного стилю;
посадок біля зон відпочинку;
поєднання з декоративними травами.
Вони створюють не строгий геометричний акцент, а легку об’ємну хмару квітів.
Штамбові троянди
Штамбова троянда — це не окремий природний вид, а рослина, сформована за допомогою щеплення. Обраний сорт прищеплюють на високий рівний стовбур підщепи, унаслідок чого крона нагадує квітуче деревце.
На штамб можна прищепити флорибунду, чайно-гібридний, ґрунтопокривний або інший сорт. Саме від прищепленої частини залежать колір, форма квіток і характер цвітіння.
Штамбові троянди ефектно виглядають:
біля входу до будинку;
вздовж центральної доріжки;
у великих вазонах;
посеред клумби;
у симетричних парадних композиціях.
«Найвразливіше місце штамбової троянди — зона щеплення. Узимку її необхідно особливо ретельно захищати від морозу та різких коливань температури», — наголошують фахівці розсадників.
Такі рослини потребують опори, правильного формування крони та складнішої підготовки до зимівлі, тому їх не завжди рекомендують садівникам без досвіду.
Які троянди цвітуть протягом усього літа
Абсолютно безперервне цвітіння без утворення нових бутонів трапляється рідко. Зазвичай троянди цвітуть кількома хвилями, між якими настають короткі періоди відновлення.
Найдовше декоративність зберігають:
флорибунда;
сучасні шраби;
багато англійських сортів;
ґрунтопокривні троянди;
мініатюрні сорти;
повторноквітучі плетисті троянди.
Тривалість цвітіння залежить не лише від групи. На неї впливають вік рослини, освітлення, живлення, полив, обрізування та своєчасне видалення відцвілих бутонів.
Після першої хвилі кущам корисне помірне підживлення комплексним добривом. Надлишок азоту в другій половині літа може стимулювати активний ріст пагонів замість підготовки до зими.
Види троянд за формою квітки
Бутони троянд відрізняються не лише розміром і кольором. Важливою сортовою ознакою є розташування пелюсток після повного розкриття.
Основні форми квітки:
Форма
Особливості
Келихоподібна
Високий центр, пелюстки розкриваються поступово
Чашоподібна
Квітка нагадує округлу чашу
Розеткова
Численні пелюстки утворюють симетричну розетку
Помпонна
Невелика округла густомахрова квітка
Плоска
Пелюстки розміщені майже в одній площині
Куляста
Пелюстки загинаються всередину, формуючи кулю
Квартирована
Центральні пелюстки поділені на кілька секторів
Проста
Один ряд або невелика кількість пелюсток із відкритою серединкою
Прості та напівмахрові троянди особливо корисні для садів, орієнтованих на підтримку комах-запилювачів. Відкрита серединка полегшує бджолам доступ до пилку.
«Кількість пелюсток не визначає загальну якість сорту. Прості квітки часто краще переносять дощ і швидше висихають, ніж надзвичайно густомахрові», — зазначають фахівці з рослинного дизайну.
Яких кольорів бувають троянди
Селекціонери створили троянди майже всіх теплих і холодних відтінків. Поширені білі, кремові, жовті, помаранчеві, рожеві, червоні, бордові, бузкові та пурпурові сорти.
Окрему групу становлять двоколірні рослини, у яких:
краї пелюсток мають контрастну облямівку;
внутрішній і зовнішній боки пелюстки відрізняються;
колір змінюється під час розкриття бутона;
на пелюстках з’являються смуги або плями;
середина квітки помітно темніша за зовнішні пелюстки.
Так звані сині троянди зазвичай мають бузкове, лавандове або фіолетове забарвлення. Природного насиченого синього пігменту, характерного для деяких інших квітів, традиційні садові троянди не утворюють.
Чорні троянди також не є повністю чорними. Найчастіше це дуже темні бордові або пурпурові сорти, які здаються майже чорними за певного освітлення.
Ароматні види троянд
Інтенсивність аромату залежить від сорту, погоди, часу доби та стадії розкриття квітки. Зазвичай запах сильніше відчувається у теплу безвітряну погоду вранці або після нетривалого дощу.
Аромат троянд може нагадувати:
класичну рожеву олію;
чай;
лимон та інші цитрусові;
яблуко або грушу;
малину;
спеції;
мирру;
мед;
мускус.
Зовнішня привабливість квітки не гарантує сильного запаху: деякі надзвичайно декоративні сорти майже не мають аромату.
Під час купівлі саджанця варто перевіряти опис конкретного сорту. Позначення «ароматний» може означати як легкий запах, помітний лише зблизька, так і насичений аромат, що поширюється садом.
Як вибрати вид троянди для саду
Спочатку необхідно визначити, яку функцію виконуватиме рослина. Для зрізання підійдуть чайно-гібридні сорти, для масового цвітіння — флорибунда, для арки — плетисті, а для схилу — ґрунтопокривні троянди.
Перед придбанням саджанця потрібно оцінити:
Освітлення. Більшість троянд потребує щонайменше п’яти-шести годин сонця на день.
Розмір ділянки. Сильнорослим кущам і плетистим сортам необхідний значний простір.
Зимостійкість. Сорт повинен відповідати клімату регіону.
Стійкість до хвороб. Для саду з мінімальним доглядом це один із ключових критеріїв.
Характер цвітіння. Слід уточнити, чи цвіте рослина одноразово, повторно або майже безперервно.
Ставлення до дощу. Деякі густомахрові сорти погано розкривають бутони після опадів.
Наявність аромату. Не всі красиві троянди мають виразний запах.
Необхідність укриття. Окремі групи потребують складної підготовки до зими.
Коментар експерта з розсадництва: «Надійніше обирати не просто популярну назву сорту, а саджанець із зазначеною зоною зимостійкості, розміром дорослого куща та показниками стійкості до захворювань».
Для початківців оптимальними можуть бути витривалі сорти флорибунди, ґрунтопокривних, паркових або сучасних кущових троянд. Вони часто легше відновлюються після несприятливої погоди й не потребують складного формування.
Які троянди краще посадити біля будинку
Біля входу доречно висаджувати компактні сорти з тривалим цвітінням і акуратною формою куща. Важливо, щоб колючі пагони не перекривали доріжку та не заважали проходу.
Для різних зон можна вибрати:
уздовж доріжки — низькорослу флорибунду або поліантові троянди;
біля стіни — плетистий сорт на опорі;
у центральній клумбі — штамбову троянду;
на схилі — ґрунтопокривні сорти;
біля тераси — ароматні англійські або мускусні троянди;
у контейнерах — мініатюрні та компактні сорти патіо.
Не варто висаджувати сильнорослі троянди впритул до фундаменту. Під дахом рослина може не отримувати природних опадів, а біля стіни ґрунт іноді перегрівається.
Чим відрізняються сортові троянди від шипшини
Садові троянди та шипшина належать до одного ботанічного роду, проте мають різні декоративні характеристики. Шипшина зазвичай формує прості квітки, активно розростається та утворює плоди, багаті на біологічно активні речовини.
Сортові троянди були відібрані або створені селекціонерами заради певних ознак:
незвичайного кольору;
великої кількості пелюсток;
повторного цвітіння;
компактної форми;
сильного аромату;
стійкості до хвороб.
Багато садових троянд продають щепленими на підщепу шипшини. Якщо нижче місця щеплення з’являється сильний пагін із дрібнішим листям, його потрібно видалити біля основи. Інакше підщепа може поступово пригнічувати культурну частину рослини.
Поширені помилки під час вибору троянд
Одна з головних помилок — орієнтуватися виключно на фотографію квітки. Знімок не показує реальний розмір дорослого куща, його стійкість до дощу, тривалість цвітіння та потребу в укритті.
Також садівники часто:
висаджують сильнорослі сорти надто близько один до одного;
купують теплолюбні рослини без урахування клімату;
обирають плетисту троянду, але не встановлюють опору;
садять кущі в глибокій тіні;
не перевіряють стійкість сорту до грибкових хвороб;
плутають компактний молодий саджанець із розміром дорослої рослини;
поєднують сорти з різними вимогами до догляду.
Троянда, яка виглядає невеликою в контейнері, через кілька років може перетворитися на кущ завширшки понад метр.
Грамотний вибір виду та сорту допомагає скоротити кількість обробок, спрощує зимівлю і забезпечує стабільне цвітіння. Перед купівлею варто порівняти кілька варіантів і врахувати не лише декоративність, а й реальні умови майбутнього вирощування.
