Що таке постбіотики та чому вони можуть бути важливішими за пробіотики

Ще кілька років тому розмова про здоровий кишківник майже завжди зводилася до пробіотиків — живих корисних бактерій, які містяться в деяких продуктах та спеціальних добавках, пише IZ. Сьогодні у центрі уваги дослідників опинилася інша категорія — постбіотики.

На перший погляд їхня особливість звучить парадоксально: мікроорганізми в постбіотиках уже не живі. Проте саме це може бути їхньою сильною стороною.

Для позитивного впливу на організм бактерії не завжди повинні залишатися живими.

Дослідження показують, що частину корисних ефектів можуть забезпечувати інактивовані мікроорганізми, компоненти їхніх клітин та речовини, які залишаються після їхньої життєдіяльності. Постбіотики при цьому можуть бути стабільнішими, простішими у зберіганні та технологічно передбачуванішими за традиційні пробіотичні культури.

Що таке постбіотики простими словами

Міжнародна наукова асоціація пробіотиків і пребіотиків ISAPP визначає постбіотик як препарат із неживих мікроорганізмів та/або їхніх компонентів, який приносить користь здоров’ю людини.

Іншими словами, це своєрідний «корисний слід» мікроорганізмів, який може взаємодіяти з нашим організмом навіть після того, як самі бактерії були інактивовані.

До складу постбіотичної композиції можуть входити:

• цілі інактивовані клітини бактерій;
• фрагменти клітинних оболонок;
• структурні компоненти мікроорганізмів;
• певні білки та пептиди;
• метаболіти, що залишилися у складі препарату;
• інші біологічно активні речовини, пов’язані з мікробною клітиною.

Є важливий нюанс: окремо очищена молочна, масляна чи інша кислота автоматично не є постбіотиком. За визначенням ISAPP, у постбіотичному препараті мають бути присутні інактивовані мікроорганізми або їхні клітинні компоненти.

«Постбіотик — це препарат неживих мікроорганізмів та/або їхніх компонентів, що приносить користь здоров’ю господаря», — таку концепцію сформулювала міжнародна група експертів ISAPP.

Пробіотики, пребіотики та постбіотики: у чому різниця

Через схожі назви ці поняття часто плутають. Насправді вони описують зовсім різні елементи взаємодії між харчуванням, бактеріями та організмом.

Категорія	Що це	Основний принцип
Пробіотики	Живі мікроорганізми	Потрапляють до організму живими й у достатній кількості можуть забезпечувати користь
Пребіотики	Речовини, які вибірково використовують корисні мікроорганізми	Стають субстратом для певних представників мікробіоти
Постбіотики	Інактивовані мікроорганізми та/або їхні компоненти	Можуть впливати на організм без необхідності залишатися живими
Синбіотики	Поєднання живих мікроорганізмів із субстратами для них	Одночасно забезпечують мікроорганізми та умови для їхньої активності

Якщо дуже спростити: пребіотики — це «їжа» для бактерій, пробіотики — самі живі бактерії, а постбіотики — біологічно активний результат або компоненти мікробної системи після її інактивації.

Чому постбіотики привертають стільки уваги

Головна проблема пробіотиків полягає в тому, що для відповідності визначенню вони повинні залишатися живими до моменту вживання в ефективній кількості.

А це технологічно непросто.

Температура, вологість, кислотність, термін зберігання та спосіб виробництва можуть впливати на життєздатність пробіотичних культур. Постбіотики не залежать від виживання мікроорганізмів після виробництва.

Саме тому науковці бачать у них низку переваг:

1. Вища стабільність під час зберігання.
2. Менша залежність від холодового ланцюга для багатьох продуктів.
3. Простіше стандартизувати кількість активного матеріалу.
4. Відсутня потреба забезпечувати виживання бактерій у продукті.
5. Потенційно простіше використання у продуктах, де живі культури нестабільні.

Огляди сучасних досліджень називають триваліший термін зберігання та технологічну стабільність одними з найбільш очевидних переваг постбіотичних препаратів. Водночас автори наголошують: клінічних даних поки значно менше, ніж хотілося б для широких терапевтичних висновків.

Коментар експертів: дослідники постбіотиків звертають увагу, що їхня технологічна перевага не означає автоматично кращого клінічного результату. Ефект залежить від конкретного штаму, способу його інактивації, дози та дослідженої групи людей.

Як постбіотики можуть діяти в кишківнику

Кишківник — це не просто трубка для перетравлення їжі. Його слизова оболонка постійно контактує з мікроорганізмами, імунними клітинами, молекулами їжі та продуктами мікробного метаболізму.

Компоненти постбіотиків потенційно можуть взаємодіяти з клітинами слизової та імунної системи.

Досліджувані механізми включають:

• підтримку кишкового епітеліального бар’єра;
• вплив на сигнальні механізми імунних клітин;
• модуляцію вироблення цитокінів;
• взаємодію з рецепторами клітин кишківника;
• вплив на запальні процеси;
• потенційну зміну функціональної активності кишкової мікробіоти.

Огляди експериментальних і клінічних робіт справді описують можливий вплив постбіотиків на цілісність кишкового бар’єра та імунні механізми. Але результати різняться залежно від конкретного препарату, а багато напрямів усе ще перебувають на ранніх етапах вивчення.

Постбіотик не обов’язково повинен «заселити» кишківник, щоб взаємодіяти з ним.

Це принципова різниця.

Чи можуть неживі бактерії взагалі бути корисними

Саме слово «бактерії» часто створює хибне враження, ніби користь можлива лише тоді, коли мікроорганізм активно живе та розмножується.

Насправді клітина бактерії складається з десятків структурних компонентів, здатних вступати у взаємодію з організмом.

Наприклад, рецептори імунних клітин можуть реагувати на певні компоненти мікробної клітинної стінки. Отже, біологічна взаємодія не обов’язково припиняється разом із життєдіяльністю бактерії.

Саме ця особливість лежить в основі сучасної концепції постбіотиків.

Експертна позиція: у консенсусі ISAPP спеціально використано термін «неживі», а не «неактивні» мікроорганізми. Інактивована клітина може залишатися біологічно функціональною через свої структурні компоненти.

Чому постбіотики називають наступним поколінням засобів для мікробіому

Причина полягає передусім у контрольованості продукту.

Для пробіотика необхідно відповісти на питання: скільки бактерій пережили виробництво, транспортування, зберігання та перебування у продукті?

Для постбіотичного продукту виживання клітини вже не є необхідною умовою.

Це відкриває можливості використовувати такі препарати у:

• напоях;
• молочних продуктах;
• функціональному харчуванні;
• дитячих сумішах;
• спеціалізованих харчових продуктах;
• нутрицевтичних формулах;
• потенційно навіть засобах для шкіри та слизових.

Наукові огляди вже розглядають постбіотики як перспективний напрям функціонального харчування, хоча стандартизація та регулювання ринку все ще відстають від темпів його розвитку.

Постбіотики проти пробіотиків: хто виграє

Пряме твердження, що постбіотики завжди важливіші або ефективніші, було б неправильним.

Це різні інструменти.

Характеристика	Пробіотики	Постбіотики
Мікроорганізми живі	Так	Ні
Необхідно підтримувати життєздатність	Так	Ні
Чутливість до умов зберігання	Часто вища	Зазвичай нижча
Можливість розмноження	Так	Ні
Можливість колонізації	Потенційно, хоча часто тимчасово	Ні
Технологічна стабільність	Залежить від штаму	Часто вища
Кількість накопичених клінічних даних	Значна для окремих штамів	Поки більш обмежена
Ефект залежить від конкретного препарату	Так	Так

Огляд, присвячений безпосередньому порівнянню постбіотиків із пробіотиками, доходить важливого висновку: ці два підходи не слід вважати взаємовиключними. Вибір залежить від конкретного мікроорганізму, мети застосування та групи людей.

Тому майбутнє мікробіомної науки — це, ймовірно, не «постбіотики замість пробіотиків», а точний вибір потрібного біотичного інструменту під конкретну задачу.

У чому головна перевага постбіотиків

Найважливіше слово тут — передбачуваність.

Жива бактерія є біологічною системою. Її поведінка може залежати від середовища, у якому вона опинилася.

Інактивована клітина вже не розмножується та не змінює свою чисельність.

Тому виробнику потенційно простіше стандартизувати:

• штам-попередник;
• спосіб вирощування;
• спосіб інактивації;
• концентрацію;
• склад кінцевого препарату;
• умови зберігання.

Водночас метод інактивації теж надзвичайно важливий. Нагрівання, високий тиск або інша технологія можуть по-різному змінювати клітинну структуру, а отже — і властивості кінцевого продукту.

Коментар фахівців ISAPP: для науково обґрунтованого постбіотика недостатньо просто «вбити бактерію». Потрібно описати вихідний мікроорганізм, метод інактивації, склад препарату, його безпечність та довести користь у контрольованих дослідженнях.

Чи підтримують постбіотики кишковий бар’єр

Один із найактивніше досліджуваних напрямів — взаємодія постбіотичних компонентів зі слизовою оболонкою кишківника.

Епітелій виконує роль біологічного бар’єра між вмістом кишківника та внутрішнім середовищем організму. Коли робота цього бар’єра порушується, змінюється взаємодія між мікробіотою та імунною системою.

В експериментальних дослідженнях окремі постбіотичні препарати демонстрували потенціал впливати на білки міжклітинних контактів та механізми запальної відповіді. Систематичні огляди також описують можливий вплив на регуляцію цитокінів та епітеліальну цілісність.

Але слово «окремі» тут принципове.

Результати одного штаму або препарату не можна автоматично переносити на всі продукти з написом «postbiotic».

Постбіотики та імунітет

Значна частина імунної системи безпосередньо взаємодіє зі структурами кишківника. Тому мікробні компоненти постійно беруть участь у молекулярному «діалозі» між мікробіотою та організмом.

Постбіотичні препарати вивчають щодо можливості:

• модулювати активність певних імунних клітин;
• впливати на вироблення прозапальних та протизапальних медіаторів;
• підтримувати бар’єрні функції слизових оболонок;
• впливати на реакцію організму на мікробні сигнали.

Подібні механізми описуються в сучасній науковій літературі, однак більшість авторів підкреслює необхідність масштабніших і триваліших клінічних досліджень.

Перспективний механізм ще не означає доведений лікувальний ефект.

Це правило особливо важливо пам’ятати щодо продуктів для мікробіому.

Чи містяться постбіотики у звичайній їжі

Ферментація продуктів дійсно може створювати велику кількість мікробних клітин, їхніх компонентів та продуктів життєдіяльності.

Після термічної обробки частина мікроорганізмів гине, але їхні структури та утворені під час ферментації молекули можуть залишатися.

Такі компоненти можуть бути присутні, наприклад, у деяких:

• ферментованих молочних продуктах;
• ферментованих овочах;
• соєвих ферментованих продуктах;
• заквасочних продуктах;
• інших продуктах, створених за допомогою мікроорганізмів.

Проте існує важлива відмінність.

Не кожна ферментована їжа є постбіотиком.

Для використання наукового терміна «постбіотик» необхідно знати, які саме мікроорганізми використовувалися, як їх інактивували та чи доведена користь конкретної композиції. Традиційний ферментований продукт із невизначеною сумішшю мікроорганізмів автоматично не відповідає цим критеріям.

На що дивитися при виборі постбіотика

Слово «postbiotic» на етикетці саме по собі ще мало про що говорить.

Значно важливіше, чи вказує виробник:

1. Який мікроорганізм використаний.
2. Конкретний штам, якщо він відомий.
3. Спосіб отримання та інактивації.
4. Кількість або стандартизований склад препарату.
5. Рекомендовану дозу.
6. Клінічні дослідження саме цього продукту чи штаму.
7. Заявлений ефект, який відповідає результатам досліджень.

Твердження на кшталт «відновлює весь мікробіом», «лікує дисбактеріоз», «миттєво зміцнює імунітет» або «підходить усім» без якісних доказів повинні викликати скепсис.

Чи безпечні постбіотики

Відсутність живих мікроорганізмів усуває деякі потенційні проблеми, характерні для живих культур.

Проте це не означає абсолютної безпечності будь-якого продукту.

Склад препарату, походження штаму, спосіб виробництва, домішки та дозування мають значення. Сучасні наукові огляди також наголошують на необхідності оцінювати можливу алергенність, залишкові компоненти клітин та інші аспекти безпеки.

Особливо обережним із харчовими добавками варто бути людям із серйозними хронічними захворюваннями, порушеннями роботи імунної системи, вагітним, маленьким дітям та пацієнтам, які отримують складне медикаментозне лікування.

Практичне правило: «неживий мікроорганізм» не є синонімом «продукт без обмежень». Для конкретної добавки важливі її склад, доза та доказова база.

Що наука вже знає про постбіотики, а чого ще не знає

Інтерес до постбіотиків росте дуже швидко, проте кількість реклами інколи випереджає кількість якісних клінічних доказів.

Що виглядає переконливо

• Постбіотики можуть зберігати біологічну активність без живих мікроорганізмів.
• Вони часто стабільніші за пробіотичні препарати.
• Їх простіше стандартизувати під час виробництва.
• Існують правдоподібні механізми взаємодії з кишковим бар’єром та імунною системою.
• Для окремих препаратів уже отримані позитивні результати клінічних досліджень.

Що ще потребує доказів

• оптимальне дозування для різних цілей;
• довгострокова ефективність;
• довгострокова безпека окремих форм;
• вплив на конкретні захворювання;
• порівняння з пробіотиками у великих рандомізованих дослідженнях;
• універсальні стандарти виробництва;
• чіткі правила маркування постбіотичних продуктів.

Огляди клінічних досліджень характеризують результати як перспективні, але наголошують, що доказова база для здорових людей досі залишається обмеженою.

То чи справді постбіотики важливіші за пробіотики

У технологічному сенсі — у деяких ситуаціях вони справді можуть мати перевагу.

Постбіотики не потрібно підтримувати живими, вони можуть бути стабільнішими під час зберігання і дозволяють точніше контролювати склад кінцевого препарату.

У медичному сенсі відповідь складніша.

Як пише Renewz, пробіотики мають велику кількість досліджень, і для деяких конкретних штамів та клінічних ситуацій накопичена солідна доказова база. Постбіотики є молодшим напрямом, тому переконливо оголосити їх універсально кращими поки неможливо.

Найімовірніше, головна революція постбіотиків полягає в іншому: вони змінюють саме наше розуміння взаємодії людини з мікробіомом.

Виявляється, користь бактерії може полягати не тільки в тому, що вона живе всередині нас. Важливим може бути й молекулярний сигнал, який залишається після неї.

Саме тому постбіотики сьогодні вважають одним із найцікавіших напрямів дослідження мікробіому, функціонального харчування та нових біологічно активних продуктів.

Читайте також про те, які продукти підвищують серотонін і дофамін: що їсти для гарного настрою.