
У вихідних даних є змішання часових акцентів: цифра 677 мандатів стосується місцевих виборів 1 травня 2025 року в Англії, тоді як нинішній тиск на Стармера після нових втрат лейбористів активно описують уже за підсумками виборів 2026 року. Нижче — редакційна версія на основі наданого тексту з обережними формулюваннями. Дані про 677 місць підтверджує дослідження Палати громад Великої Британії; заяви Фараджа про “історичні зміни” та відмову Стармера йти у відставку фіксували британські медіа після останніх місцевих виборів, пише IZ, посилаючись на BBC.
Партія Reform UK Найджела Фараджа посилила позиції на місцевому рівні у Великій Британії, завдавши удару по лейбористах прем’єра Кіра Стармера та консерваторах. Результати голосування стали одним із найпомітніших сигналів зміни електоральних настроїв після парламентських виборів 2024 року.
На місцевих виборах 1 травня 2025 року Reform UK здобула 677 місць у радах Англії. Це становило близько 41% усіх мандатів, які розігрувалися на тих виборах. Партія отримала найбільшу кількість місць серед усіх політичних сил, тоді як лейбористи та консерватори втратили частину позицій на місцевому рівні.
Фарадж назвав результат «історичними змінами в британській політиці» та заявив, що Reform UK претендує на роль головної опозиційної сили. Партія наростила присутність у регіонах, де раніше домінували лейбористи або консерватори.
Для Лейбористської партії результати стали серйозним сигналом щодо втрати підтримки в регіонах, які десятиліттями вважалися її електоральною базою. У низці рад партія поступилася Reform UK, «зеленим», націоналістичним силам або незалежним кандидатам.
Особливо помітними стали втрати у промислових і робітничих районах Англії. Саме там Reform UK намагалася позиціонувати себе як альтернатива і лейбористам, і консерваторам.
Після нових місцевих виборів у 2026 році тиск на Стармера посилився: британські медіа повідомляли про вимоги частини лейбористів змінити курс або обговорити сценарій передачі лідерства. Сам Стармер заявив, що не має наміру залишати посаду прем’єра.
У британських політичних колах серед потенційних фігур для оновлення лідерства лейбористів згадують мера Великого Манчестера Енді Бернема, віцепрем’єрку Анджелу Рейнер та міністра охорони здоров’я Веса Стрітінга.
Бернем має сильні позиції на північному заході Англії, однак для участі у боротьбі за лідерство Лейбористської партії йому потрібне місце в Палаті громад. Рейнер і Стрітінг залишаються серед політиків, яких британська преса розглядає як можливих претендентів у разі відкритого змагання за посаду лідера партії.
Найджел Фарадж — один із головних політичних промоутерів Brexit. Він роками виступав за вихід Великої Британії з Європейського Союзу, а після референдуму 2016 року зберіг вплив на правому фланзі британської політики.
Його позиція щодо України неодноразово викликала критику. Раніше Фарадж заявляв, що розширення НАТО та ЄС на схід стало одним із чинників, які нібито спровокували Росію. Згодом він підтримував жорсткіші дії проти російської авіації у повітряному просторі НАТО та допускав необхідність членства України в Альянсі як частини довгострокового врегулювання.
Водночас Фарадж виступав проти ударів західною зброєю по території Росії, називаючи це ризиком ескалації.
У липні 2024 року лейбористи на чолі з Кіром Стармером здобули переконливу перемогу на парламентських виборах, завершивши 14-річне правління консерваторів. Reform UK тоді отримала обмежене представництво у Палаті громад, але вже на місцевих виборах почала швидко нарощувати підтримку.
Прорив Reform UK став частиною ширшої фрагментації британської політики: виборці дедалі частіше підтримують партії поза традиційною двопартійною конкуренцією між лейбористами та консерваторами.
Читайте також про те, що у справі Епштейна з’явився новий документ: суд оприлюднив ймовірну його передсмертну записку: що в ній написано.