Правила відпусток під час війни: яка тривалість, обмеження та пільги для працівників

Офіційно працевлаштовані українці зберігають право на щорічну оплачувану відпустку навіть під час воєнного стану. Однак спеціальне трудове законодавство дозволяє роботодавцям обмежувати її тривалість, переносити частину невикористаних днів і в окремих випадках відмовляти працівникові у відпочинку, пише IZ посилаючись на на Міністерство юстиції.

Загальне правило передбачає щонайменше 24 календарні дні щорічної основної відпустки за повністю відпрацьований робочий рік. Для деяких професій і соціальних категорій закон установлює довший період відпочинку.

Під час воєнного стану роботодавець може обмежити щорічну основну відпустку 24 календарними днями. Водночас після рішення Конституційного Суду України від 19 травня 2026 року таке обмеження не може позбавляти неповнолітніх працівників та осіб з інвалідністю встановленої законом мінімальної тривалості відпустки.

Хто має право на щорічну відпустку

Право на оплачуваний відпочинок мають працівники, які перебувають у трудових відносинах із підприємством, установою або організацією. Форма власності, напрям діяльності чи галузь роботодавця значення не мають.

Відпустка також належить людям, які працюють за трудовим договором у фізичної особи або фізичної особи-підприємця.

Це право поширюється на:

• громадян України;
• іноземців;
• осіб без громадянства;
• штатних працівників;
• сумісників;
• сезонних і тимчасових працівників.

Для сезонних і тимчасових працівників тривалість відпустки визначають пропорційно до фактично відпрацьованого часу.

Водночас людина, яка виконує роботу лише на підставі цивільно-правового договору, не набуває автоматичного права на трудову відпустку, оскільки формально не перебуває у трудових відносинах.

Коли працівник може піти у відпустку в перший рік роботи

Право на щорічну основну відпустку повної тривалості зазвичай виникає після шести місяців безперервної роботи у конкретного роботодавця.

До завершення шестимісячного строку працівникові можуть надати відпустку пропорційно до відпрацьованого часу. Проте для окремих категорій закон передбачає можливість отримати повну відпустку раніше.

Не чекати шість місяців можуть, зокрема:

• жінки перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
• жінки, які виховують двох і більше дітей віком до 15 років;
• працівники, які мають дитину з інвалідністю;
• особи з інвалідністю;
• працівники віком до 18 років;
• чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
• сумісники — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
• працівники, яким потрібна відпустка для навчання або складання іспитів;
• працівники, які мають путівку на санаторно-курортне лікування;
• батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу.

Таке право також мають деякі колишні військовослужбовці. Йдеться про людей, які після звільнення зі строкової служби, служби за мобілізацією, служби резервістів, офіцерської або альтернативної служби працевлаштувалися протягом трьох місяців.

Додаткові пільгові категорії можуть бути визначені колективним чи трудовим договором.

Скільки днів щорічної відпустки передбачено законом

Стандартна мінімальна тривалість щорічної основної відпустки становить 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік.

Окремим працівникам належить більше:

Категорія працівників	Тривалість основної відпустки
Працівники віком до 18 років	31 календарний день
Особи з інвалідністю I або II групи	30 календарних днів
Особи з інвалідністю III групи	26 календарних днів
Державні службовці	30 календарних днів
Педагогічні та науково-педагогічні працівники	До 56 календарних днів
Інші працівники	Не менше 24 календарних днів

Конкретна тривалість відпустки педагогів залежить від посади, типу закладу та характеру роботи.

Крім основної відпустки, працівник може мати право на додатковий оплачуваний відпочинок. Його надають, зокрема, за роботу зі шкідливими або важкими умовами, ненормований робочий день чи особливий характер праці.

Загальна тривалість основної та додаткових щорічних відпусток зазвичай не може перевищувати 59 календарних днів. Для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, граничний строк становить 69 календарних днів.

Кому під час війни належить понад 24 дні відпустки

Спеціальний закон про трудові відносини в умовах воєнного стану дозволяє роботодавцю обмежити щорічну основну оплачувану відпустку 24 календарними днями за поточний робочий рік.

Це саме право роботодавця, а не автоматичне скорочення відпусток для всіх працівників. Підприємство може надати й повну тривалість, якщо має таку можливість і це не перешкоджає роботі.

Якщо працівникові за законом належить більше ніж 24 дні, невикористаний залишок за загальним правилом переносять на період після припинення або скасування воєнного стану. Закон також допускає надання перенесених днів раніше — за рішенням роботодавця.

Окремий порядок із травня 2026 року діє для двох категорій:

• працівників віком до 18 років;
• працівників з інвалідністю.

Конституційний Суд визнав неконституційними норми в частині, яка не гарантувала цим працівникам мінімальну тривалість відпустки понад 24 дні.

Тому вони зберігають право на встановлений законом мінімум:

• неповнолітні працівники — 31 календарний день;
• особи з інвалідністю I та II груп — 30 календарних днів;
• особи з інвалідністю III групи — 26 календарних днів.

Як визначають дату початку відпустки

Черговість відпочинку працівників установлює графік відпусток. Його затверджує роботодавець з урахуванням виробничих потреб, особистих інтересів працівників і можливостей для їхнього відпочинку.

Конкретну дату початку відпустки роботодавець і працівник узгоджують у межах затвердженого графіка.

За загальним правилом працівника мають письмово повідомити про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні. Після цього видається відповідний наказ.

За домовленістю сторін щорічну відпустку можна поділити на кілька частин. Одна з них повинна бути безперервною та становити щонайменше 14 календарних днів.

Решту днів працівник може використати окремими періодами. Закон не вимагає, щоб саме перша частина відпустки тривала 14 днів.

Кому роботодавець може відмовити у відпустці

Під час воєнного стану роботодавець може відмовити у наданні будь-якого виду відпустки працівникові, який:

• залучений до роботи на об’єкті критичної інфраструктури;
• працює на виробництві товарів оборонного призначення;
• виконує мобілізаційне завдання або замовлення.

Таке право стосується не всіх співробітників підприємства автоматично, а працівників, залучених до відповідних робіт. Аналогічне роз’яснення щодо працівників критичної інфраструктури надавала Державна служба України з питань праці.

Відмова не допускається щодо:

• відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
• відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Ці відпустки мають надаватися незалежно від того, чи працює людина на об’єкті критичної інфраструктури або оборонному підприємстві.

Що відбувається з невикористаними днями

Дні щорічної основної відпустки, які перевищують дозволений роботодавцем 24-денний період, не анулюються.

Їх можуть:

• перенести на період після завершення воєнного стану;
• надати під час воєнного стану за рішенням роботодавця;
• компенсувати грошима у випадках, передбачених законом, зокрема під час звільнення.

Під час звільнення роботодавець повинен виплатити компенсацію за всі невикористані дні щорічних основних і додаткових відпусток, які підлягають компенсації.

Замінити грошима всю відпустку без припинення трудових відносин не можна. Працівник повинен фактично використати не менше 24 календарних днів відпустки за відповідний робочий рік, якщо інше не випливає зі спеціальних норм.

Чи можна взяти відпустку без збереження зарплати

Під час воєнного стану працівник може попросити відпустку без збереження заробітної плати. Її тривалість за спеціальною нормою визначають за домовленістю сторін без звичайного обмеження строку.

Це означає, що працівник подає заяву, однак роботодавець не завжди зобов’язаний її погоджувати. Надання такого тривалого неоплачуваного періоду відпочинку переважно залежить від згоди обох сторін.

Окремі гарантії встановлено для працівників, які:

• виїхали за межі України;
• набули статусу внутрішньо переміщеної особи.

За заявою такого працівника роботодавець зобов’язаний надати відпустку без збереження зарплати на визначений у заяві строк, але загалом не більше 90 календарних днів протягом дії воєнного стану. Такий період можна використати одразу або частинами.

Час перебування у цій обов’язковій 90-денній відпустці не зараховується до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку.

Окремо закон дозволяє оформити неоплачувану відпустку за сімейними обставинами або з інших причин за погодженням із роботодавцем. Її звичайна максимальна тривалість становить до 30 календарних днів протягом року.

Чи може роботодавець роками не надавати повну відпустку

У звичайних умовах роботодавцю заборонено не надавати працівникові щорічну відпустку повної тривалості протягом двох років поспіль.

Також не можна залишати без щорічного відпочинку неповнолітніх та працівників, які мають право на додаткові відпустки через шкідливі, важкі чи особливі умови праці.

Проте під час воєнного стану загальна заборона щодо ненадання повної відпустки протягом двох років поспіль тимчасово не застосовується. Роботодавець може переносити невикористані дні відповідно до спеціального законодавства.

Водночас саме право працівника на ці дні не зникає. Інформація про невикористану відпустку повинна зберігатися в кадрових документах, а належні дні мають бути надані пізніше або компенсовані під час звільнення.

Читайте також про нові ціни на транспорт у Вінниці: скільки коштуватимуть картки та разовий проїзд з 1 серпня 2026.