
Ситуація, коли людина заходить до іншої кімнати й раптово не може згадати мету свого візиту, пов’язана не з неуважністю або тривалістю переходу. Дослідники з Університету Нотр-Дам встановили, що пам’ять може давати збій через зміну просторового контексту, пише IZ. Після перетину дверного отвору мозок починає формувати нову модель події, тоді як попередня інформація залишається пов’язаною зі старою локацією.
Механізм цього явища вивчали американські науковці Кайл Петтіджон і Габріель Радванскі. Результати їхньої роботи опублікували у науковому журналі The Quarterly Journal of Experimental Psychology.
Для перевірки пам’яті дослідники створили віртуальне середовище, яким учасники керували за допомогою джойстиків і сенсорних екранів. Під час експерименту люди брали зі столів кольорові геометричні фігури та переносили їх до іншого місця.
Учасники виконували завдання за двома сценаріями:
Після завершення переходу система просила вказати, який саме предмет людина переносила. Учасники частіше давали неправильну відповідь після проходження через дверний отвір, ніж після переміщення на аналогічну відстань у межах одного приміщення.
Дослідники окремо перевірили припущення, що інформація може забуватися через більший проміжок часу між отриманням завдання та перевіркою пам’яті.
Маршрути були побудовані таким чином, щоб перехід до нової кімнати не тривав довше, ніж рух через велике приміщення без дверей. Попри однакову тривалість, кількість помилок залишалася вищою саме після зміни локації.
Це дозволило науковцям відкинути пояснення, за яким люди забувають мету своїх дій лише тому, що дорогою минає більше часу.
Під час другого експерименту вчені перевірили, чи пов’язана втрата інформації з тимчасовим перевантаженням мозку. Перед тестуванням пам’яті після переходу до нової кімнати учасникам давали трисекундну паузу.
Передбачалося, що короткої затримки може бути достатньо, щоб мозок опрацював новий простір і відновив доступ до інформації про предмет.
Однак пауза не вплинула на точність відповідей. Учасники продовжували частіше помилятися після проходження через двері. Отже, забудькуватість не пояснюється лише потребою мозку витратити додатковий час на адаптацію до нової обстановки.
Дослідники пояснюють отримані результати за допомогою «моделі горизонту подій». Відповідно до неї, мозок розподіляє повсякденний досвід на окремі епізоди, орієнтуючись на зміни місця, часу, дій або обставин.
Дверний отвір у цьому випадку виконує роль просторової межі. Після її перетину мозок сприймає попередню ситуацію як завершену та починає створювати нову ментальну модель подій.
Наприклад, перебування у вітальні та подальший перехід на кухню можуть зберігатися в пам’яті як два окремі епізоди, навіть якщо між ними минуло лише кілька секунд.
Інформація про предмет або заплановану дію спочатку закріплюється в контексті попередньої кімнати. Після переходу до нового приміщення мозок має перенести її до нової моделі події.
У результаті одна й та сама інформація виявляється пов’язаною одразу з двома контекстами:
| Контекст | Як мозок опрацьовує інформацію |
|---|---|
| Попередня кімната | Зберігає початкову мету або дію |
| Дверний отвір | Позначає завершення одного епізоду |
| Нова кімната | Формує нову модель події |
| Спроба згадати | Активує кілька контекстів одночасно |
Коли людина намагається згадати, навіщо прийшла, мозок отримує доступ до інформації з різних моделей. Через конкуренцію між ними пошук потрібного спогаду ускладнюється, хоча сама інформація може залишатися в пам’яті.
Описаний механізм також може пояснювати, чому забута думка іноді раптово повертається, коли людина знову опиняється у попередньому приміщенні.
Повернення до старої локації відновлює початковий контекст, у якому була сформована мета. Завдяки цьому мозку легше отримати доступ до пов’язаного з ним спогаду.
Таким чином, двері не стирають інформацію, а змінюють спосіб, у який мозок її структурує та шукає.
Дізнайтесь також про те, чому ввечері хочеться їсти: 7 причин сильного апетиту після 20:00.