
Українська мова має власні усталені назви птахів, однак у повсякденному мовленні досі можна почути слова, запозичені з російської або утворені під впливом суржику. Замість «грача», «аїста», «вороб’я» чи «скворца» варто використовувати нормативні українські відповідники, пише IZ з посиланням на 24tv.
Частина назв добре відома більшості українців, тоді як інші трапляються рідше. Окремі птахи також мають кілька питомих українських назв, що дає змогу урізноманітнити мовлення.
До поширених суржикових або ненормативних варіантів належать слова, які фактично повторюють російські назви птахів. Українською вони звучать інакше:
Особливо багато українських назв має лелека. Крім найпоширенішого слова «лелека», в українській мовній традиції використовують назви «бусол» та «чорногуз».
Окрема плутанина виникає з назвами птахів, яких можна зустріти біля водойм. У побуті словом «чайка» нерідко називають практично всіх світлих приморських птахів, однак з погляду орнітологічної термінології це некоректно.
Назва «чайка» стосується представників роду Vanellus. Це птахи родини сивкових, які переважно живуть поблизу водойм, на вологих луках і болотистих територіях.
Натомість знайомих багатьом птахів, яких можна побачити над морем, на пляжах, берегах річок та озер, українською правильно називати мартинами.
Мартини належать до роду Larus. Вони поширені в різних частинах світу та мешкають не лише біля морського узбережжя, а й поблизу річок, озер та інших внутрішніх водойм.
Ці птахи добре пристосувалися до життя поряд із людьми. Вони вправно літають, плавають і добувають рибу, а в населених пунктах можуть шукати їжу на пляжах, набережних та в місцях скупчення людей.
Мартини нерідко підходять близько до відпочивальників і можуть випрошувати їжу. Водночас у природних умовах основу їхнього раціону становлять риба, водні організми та інша доступна пожива.
У щоденному мовленні замість калькованих форм достатньо використовувати нормативні українські назви: грак, синиця, снігур, щиглик, горобець, зозуля, ластівка, лелека, шпак, журавель, папуга, лебідь, півень, качка, павич та індик.
Такі слова закріплені в українській мовній традиції й дають змогу уникати суржику під час розмови про добре знайомих птахів.
Читайте також: «орел чи решка» українською: як правильно сказати під час жеребкування монетою.