У Польщі розкритикували український закон про Національний пантеон: у заяві згадали Бандеру, УПА та «Східну Малопольщу»

У Канцелярії президента Польщі Кароля Навроцького розкритикували рішення Верховної Ради України щодо створення Українського національного пантеону. Під час виступу в Сеймі голова президентської канцелярії Збіґнєв Богуцький заявив, що польська сторона не підтримує можливе вшанування діячів, яких у Польщі пов’язують із Волинською трагедією, пише IZ, посилаючись на PAP.

У своїй промові польський посадовець також використав термін «Східна Малопольща» щодо частини західноукраїнських територій. В Україні таке формулювання традиційно сприймається як політично чутливе, оскільки воно походить із міжвоєнної польської традиції та стосується земель сучасних Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей.

Що заявили в Канцелярії президента Польщі

Збіґнєв Богуцький заявив, що Україна як суверенна держава має право самостійно ухвалювати закони, однак поставив під сумнів доцільність окремих рішень, пов’язаних із політикою історичної пам’яті.

За словами посадовця, у Варшаві критично оцінюють можливе вшанування Степана Бандери та представників українського націоналістичного руху, яких польська сторона вважає відповідальними за злочини проти польського населення під час Другої світової війни.

Богуцький заявив, що, на його думку та на думку президента Кароля Навроцького, «прославлення Бандери та злочинців, які вчинили злочини геноциду на Волині та у Східній Малопольщі», не відповідає спільним європейським і трансатлантичним цінностям.

Окремо він наголосив, що Польща не погодиться із замовчуванням пам’яті жертв Волинської трагедії. За його словами, «голос жертв досі лунає», а польська держава має обов’язок його захищати.

Чому заява викликала реакцію в Україні

Найбільш дискусійним у заяві польського посадовця стало не лише згадування Бандери та УПА, а й використання терміна «Східна Малопольща». В українському політичному та історичному контексті це формулювання має чітке навантаження, адже ним у міжвоєнний період польська влада позначала частину західноукраїнських земель.

До так званої «Східної Малопольщі» у Другій Речі Посполитій відносили території тодішніх Львівського, Тернопільського та Станіславського воєводств. Сьогодні це переважно Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська області України.

Українські історики та публічні діячі часто вказують, що термін мав політичну функцію — інтегрувати українські землі до польського державного простору та витіснити назви, пов’язані з українською історичною ідентичністю, зокрема «Східна Галичина» або «Західна Україна».

Історичний контекст: Львів, Галичина та польська адміністрація

Львів уперше згадується в літописах під 1256 роком. Його заснування пов’язують із королем Данилом Романовичем, відомим як Данило Галицький. Місто стало одним із ключових центрів Галицько-Волинської держави, а згодом — Королівства Русі.

У середині XIV століття, після згасання династії Романовичів, польський король Казимир III здійснив походи на Галичину. У 1340–1349 роках ці землі поступово перейшли під контроль польської корони.

Показово, що після включення Галичини до складу Польського королівства ця територія отримала назву Руське воєводство — Województwo Ruskie. Його адміністративним центром був Львів. Така назва відображала тогочасне розуміння регіону як історичної руської землі.

Звідки походить термін «Східна Малопольща»

Формулювання Małopolska Wschodnia — «Східна Малопольща» — стало активно використовуватися у XX столітті, передусім у період існування Другої Речі Посполитої між 1918 і 1939 роками.

Після завершення Першої світової війни та польсько-українського протистояння за Галичину польська влада застосовувала цей термін як адміністративно-політичну назву для регіону. Він закріплював польське бачення належності цих територій і мав замінити назви, пов’язані з українською присутністю.

Саме тому використання цього поняття сучасними польськими посадовцями викликає гостру реакцію в Україні. Для української сторони воно є не нейтральним історичним терміном, а елементом політичної традиції, яка асоціюється з міжвоєнною політикою полонізації.

Український національний пантеон: що відомо

Рішення про створення Українського національного пантеону передбачає формування місця державного вшанування видатних українців, які відіграли важливу роль у боротьбі за незалежність, розвитку державності, культури, науки та суспільного життя.

Польська критика цього рішення пов’язана з побоюваннями, що до переліку осіб, яких можуть вшановувати на державному рівні, увійдуть діячі українського націоналістичного руху XX століття. Саме ця тема багато років залишається одним із найскладніших питань у польсько-українському історичному діалозі.

Водночас українська сторона розглядає політику пам’яті як частину власного суверенного права визначати національний історичний канон та форми державного вшанування.

Читайте також про те, що Чехія пояснила неможливість позбавлення Зеленського ордена Білого лева — позиція адміністрації Павела.