Багато людей роками застрягають у токсичних стосунках, навіть якщо вже знайомі з поняттям «червоні прапори» та усвідомлюють, що партнер завдає їм шкоди. У когось це емоційне чи фізичне насильство, у когось — постійна зрада чи холодна критика. Але чому, попри досвід і знання, ми продовжуємо втрапляти в подібні ситуації?
Як повідомляє IZ з посиланням на Psychology today, це явище називається реляційне повторення — ми відтворюємо в стосунках минулі травми, сподіваючись змінити їхній фінал. Людина, яку покинув батько в дитинстві, несвідомо шукає партнерів, які також її покидають — щоби, ніби переграючи сценарій, «зробити все правильно». Це не завжди очевидно: часто здається, що новий партнер зовсім інший, але з часом у поведінці проявляються знайомі шаблони.
Найнебезпечніше в реляційних повтореннях — це відчуття примусу. Людина ніби не може вирватися з цих сценаріїв, навіть якщо страждає чи перебуває в загрозі. Вона настільки прагне виправити минуле, що жертвує теперішнім.
Травматичні спогади зберігаються інакше, ніж звичайні. Вони можуть «спливати» у вигляді флешбеків, панічних атак або депресії, навіть якщо ми не усвідомлюємо зв’язку між подіями. Часто люди не можуть чітко ідентифікувати свою травму — вона розмита, витіснена або вважається «нормальним» досвідом дитинства.
Центр контролю захворювань США (CDC) виділяє 10 основних типів дитячих травм (ACEs), які формують основу для подальших життєвих сценаріїв:
Люди, які пережили травму, часто підсвідомо шукають партнерів, схожих на тих, хто їх травмував. Це може проявлятися в таких шаблонах:
Ці шаблони — спроба змінити травмуючий досвід. Якщо вдалося б змусити подібну людину полюбити, прийняти, перестати критикувати — можна було б зцілити давній біль. Але це ілюзія: минуле не можна змінити, а фіксація на цьому заважає справжньому зціленню.
Пропонуємо просту вправу для самоспостереження:
1. Запишіть характеристики останнього партнера (позитивні й негативні).
2. Запишіть характеристики матері.
3. Те саме зробіть щодо батька.
4. Порівняйте списки та обведіть подібності.
5. Знайдіть спільні риси між партнерами й батьками — це й можуть бути ключі до вашої травми.
Для підтвердження можна проаналізувати ще двох колишніх партнерів. Якщо подібності повторюються — це ознака реляційного повторення.
Замість того, щоби знову й знову переживати болісні сценарії, варто звернути увагу на дві ключові дії:
1. Пропрацювати емоції, пов’язані з минулою травмою: гнів, біль, сором.
2. Завершити “незакриті справи” з тими, хто завдав болю (через терапію, листи, діалоги уявно чи в реальності).
Тільки пройшовши ці етапи, можна будувати здорові стосунки — з собою та іншими.
Нагадуємо, раніше ми писали про те, як зрозуміти, що ви потребуєте психологічної терапії.