Як мозок вирішує, коли припинити їсти: нейрони ситості відкривають нові можливості

Вчені зробили сенсаційне відкриття: у мозковому стовбурі мишей знайшли унікальні нейрони, які відповідають за відчуття ситості. Як повідомляє IZ з посиланням на SciTechDaily, це відкриття може перевернути уявлення про контроль ваги, адже ці клітини буквально «зчитують» сигнали про їжу, аналізуючи її запах, текстуру, наповненість шлунка та рівень гормонів. Це дозволяє їм ухвалювати ключове рішення: коли настав час зупинитися. Виявляється, ситість – це не просто реакція на повний шлунок, а складний процес, який координує мозок, об’єднуючи численні сигнали в єдиний механізм контролю апетиту.

Щоб зрозуміти, як ці клітини працюють, вчені використали метод просторового молекулярного профілювання, що дозволив побачити клітини у всій їхній складності. Експериментально довели, що коли ці нейрони активуються, миші їдять менше і повільніше. Якщо ж їхню активність пригнічують, тварини продовжують їсти значно довше. Це відкриває нові можливості у лікуванні ожиріння – якщо ці клітини є і в людському мозку, їхня активація може допомогти контролювати апетит без суворих дієт і виснажливих обмежень.

Додаткові дослідження показали, що ці нейрони тісно взаємодіють із гормонами, що впливають на апетит. Наприклад, вони заглушуються гормоном голоду та активуються популярними ліками для боротьби з ожирінням. Це вказує на те, що медикаментозний вплив на ці нейрони може стати ефективним способом регуляції харчової поведінки. Можливо, саме тут криється ключ до розв’язання проблеми зайвої ваги, над якою вже десятки років ламають голову лікарі та науковці.

Це відкриття змінює підхід до проблеми переїдання та контролю апетиту. Якщо вдасться знайти безпечний спосіб активувати ці клітини в людському мозку, майбутнє боротьби з ожирінням може виглядати зовсім інакше. Замість виснажливих дієт і боротьби із собою достатньо буде просто натиснути на «вимикач голоду» в мозку, і це може стати справжнім проривом у медицині.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, як кислотність океанів формувала умови для життя на Землі.