Шлюб між родинами рабинів України та Росії: дипломатія чи провокація

В Єрусалимі відбулося весілля, яке викликало широкий резонанс і стало предметом обговорення не лише у єврейських громадах, а й у політичних колах. Нареченими стали Шолом Вольф, син головного рабина Одеси та півдня України Авраама Вольфа, та Рівка Лазар, донька головного рабина росії Берла Лазара. Ця подія привернула увагу через свій символічний контекст, адже відбулася на тлі повномасштабної війни, яку веде росія проти України, пише IZ з посиланням на Фокус.

Церемонія пройшла за всіма традиціями єврейського весілля у розкішному банкетному залі Маале-Адумім, неподалік Єрусалима. На заході були присутні близько 200 гостей, серед яких високопоставлені представники єврейських громад України та росії. Особливої уваги заслуговує той факт, що серед запрошених артистів виступав репер Джиган, уродженець Одеси, який після початку війни продовжив жити й працювати в рф. Це викликало обурення серед частини української аудиторії, яка розцінила його участь як жест підтримки російських наративів.

Чи може цей шлюб вплинути на міжнародну політику? Думки з цього приводу розходяться. Одні експерти вважають, що подія може бути використана російською пропагандою для створення ілюзії збереження культурного братства між двома країнами, попри війну. Інші ж запевняють, що жодних серйозних дипломатичних наслідків це не матиме, оскільки такі події не впливають на офіційні державні рішення. Водночас є ймовірність, що на весіллі в неформальній обстановці могли обговорюватися певні питання, пов’язані з майбутніми мирними ініціативами або релігійною співпрацею.

Весілля також викликало реакцію серед єврейських громад України та росії. Деякі представники української громади висловили обурення тим, що подібні заходи можуть створювати хибне враження про можливість примирення через релігійні зв’язки, тоді як реальність полягає в тому, що росія веде загарбницьку війну. Водночас у рф цю подію намагаються подати як доказ того, що між народами немає справжньої ворожнечі. Насправді ж вона лише демонструє особисті рішення окремих родин, а не тенденції в міжнародних відносинах.

Нагадуємо, раніше ми пояснювали чому США не можуть вирішувати долю України без її участі