Индустриалка - новости Запорожья

Запорожье, Культура, Фоторепортаж
Сегодня известному запорожскому галеристу исполнилось бы 65 лет
Поделиться

Друзья вспоминают запорожского галериста Юрия Баранника в его юбилей

18 ноября исполнилось бы 65 лет известному запорожскому галеристу Юрию Бараннику. Он не дожил до своего дня рождения две недели. С уходом Юрия Баранника культурная жизнь в Запорожье многое потеряла.

18 ноября исполнилось бы 65 лет известному запорожскому галеристу Юрию Бараннику.

Напомним, что в сентябре 2006 года Юрий Баранник открыл в Запорожье, на площади Ленина, галерею «Ленин», причем в собственной квартире.  Когда начались разговоры о декоммунизации, переименовал ее в галерею Баранника. Провел там множество выставок, познакомил запорожских зрителей с творчеством известных современных украинских художников. Основал Всеукраинский фестиваль ленд-арта «Хортица». В апреле 2017 года создал в галерее единственный в стране Музей конструктивизма. И вместе с единомышленниками буквально «влюбил» запорожцев в жемчужину конструктивизма Соцгород или Шестой поселок. И это еще не все грани творчества Юрия Баранника. Рассказ дополнят воспоминания его друзей, которыми они поделились с читателями «Индустриалки»:

Илона Турчанинова, пианистка, заслуженная артистка Украины:

18 ноября исполнилось бы 65 лет известному запорожскому галеристу Юрию Бараннику.

-С Юрием дружили около тридцати лет.  Мы соседи, жили через квартал. А познакомились еще во времена работы джаз-клуба в ДК энергетиков. Обычно после концерта  собирались у Юры дома (в квартире, где позже открылась галерея) и обсуждали услышанное. Юра всегда был гостеприимен. Он любил знакомить, «сдруживать» всех нас — музыкантов, художников и других творческих людей. Это многим давало толчок к новым проектам. Юра — талантливая личность, к нему все тянулись.

Мы очень дружили. Он морально поддерживал  меня на моем первом сольном концерте в филармонии в 2000 году. И, как всегда после концерта, в тот вечер мы еще долго общались, слушали музыку. Юре было интересно узнать, как на слух отличить звучание разных оркестров. Тогда устроили викторину. И удачно определяли Берлинский, Филадельфийский, Лондонский и другие оркестры. В дальнейшем Юра никогда не пропускал мои концерты и другие важные события моей жизни.

18 ноября исполнилось бы 65 лет известному запорожскому галеристу Юрию Бараннику.

Юрий был творчески разносторонним человеком. Так, он создал интересное световое оформление для проекта «Симфония сияния» с нашим симфоническим оркестром — светоживопись. Мы играли Скрябина, обладавшего цветным слухом. И Юра по симфонии создал и показал световую партитуру.  Еще он снял фильм «Ненаписанная повесть» по повести своего друга Николая Михайлова. В этом фильме звучал и вальс, который Юрий написал еще в молодости.  Мой муж Андрей его аранжировал.

Организовывал Юрий в галерее и познавательные вечера-встречи. Приглашал музыкантов, художников, фотографов, они проводили лекции. Приходили композитор Дмитрий Савенко, дирижер Вячеслав Редя, я, художник Татьяна Власенко и многие другие. Это было очень интересно.

Мы всегда говорили друг другу при встрече:  «В этом городе можно жить, если есть такие люди». И действительно с Юрой в Запорожье было светлее, теплее. Всегда физически ощущала, что на проспекте слева (в галерее. — Ред) теплится огонек. Это приятное чувство, когда знаешь и ощущаешь энергетически, что ты не одинок. Что есть родственная душа, которая понимает этот мир так же, как и ты. Это огромная утрата для всех нас. Такое ощущение, что мы все остались без дома и нам некуда пойти.

18 ноября исполнилось бы 65 лет известному запорожскому галеристу Юрию Бараннику.

Сергей Андрух, координатор проектов благотворительного фонда «Імпульс.Юа»:

— Ми були знайомі з самого мого дитинства. Юрій, разом з моїми батьками, водив мене в чарівний Крим. Він навчив мене любити Джозефа Айру Дассена. Влаштував мене на мою першу роботу в 1997 році, коли на морі ми відкрили кав’ярню, смажили осетровий шашлик та ловили величезних морських скатів. Він подарував мені свій перший музичний альбом та розказав, як користуватися метрономом. В його галереї я завжди відчував себе митцем та добрим гостем. З ним завжди було приємно робити спільні проекти та його завжди було неймовірно цікаво слухати.

Наша остання розмова назавжди залишиться в моїй пам’яті, бо плани зробити Запоріжжя кращим ніколи не були такими чудовими, як в його уяві. Ми говорили про створення спільної виставки разом з благодійним фондом «Імпульс.Юа», якої, скоріше за все, тепер не буде.

Эрика Равич, дизайнер, художник:

18 ноября исполнилось бы 65 лет известному запорожскому галеристу Юрию Бараннику.

-Ми понад двадцять років дружили з Юрою. Брала участь майже у всіх його фестивалях ленд-арту, у інших проєктах. Хочеться сказати те, що ще не сказали. Юра був культурним центром — як людина, як явище. Він створював культуру, конденсував її каркас у моєму місті. Великий вплив Баранніка на Запоріжжя, на визнання міста, як володаря архітектурних перлин та принадного для туризму середовища, на сучасні мистецькі події. Юрій, як галерист, знаходив можливості регулярно — а це дуже непросто — робити виставки, заходи, освітні програми, лекціі, зустрічі з цікавими людьми на достойному рівні. Привозив відомих митців. Запрошував видатних запоріжців до співпраці. Працював і з молоддю. Сучасне мистецтво у великому промисловому місті майже не представлено. Працювати у цьому напрямку — ризики, великі ресурсні вкладення. Це можна назвати неоціненною культурною місією, за яку ми дуже вдячні тобі, Юро.

18 ноября исполнилось бы 65 лет известному запорожскому галеристу Юрию Бараннику.

А ще у нашому місті твої заходи завжди були подіями, на яких збиралися митці. Спілкувалися, обговорювали події, плани, виникали нові ідеї та колаборації. Збиралися красиві люди (я, звісно, не тільки про зовнішність) у красивому середовищі з красивого приводу — це множило красу. Взагалі, творчі люди — це й є душа міст. Без них міста — купа бездушного каміння. Й щоб Запоріжжя жило й відроджувалося, як живе й сучасне, немало сил поклав — світла душа, життєрадісний, ініціативний, наполегливий, випромінюючий творчість Юрій Бараннік. Він — митець, галерист, креатор, куратор та ініціатор багатьох мистецьких та громадських ініціатив.

18 ноября исполнилось бы 65 лет известному запорожскому галеристу Юрию Бараннику.

Дякуємо тобі, Юро. Не знаю, як та якими силами й на які кошти не дати загинути галереї, не дати зав`янути тім справам, які розпочав та підтримував Бараннік. Але знаєте, що? На прощанні з Юрієм художники вели розмови про те, що ленд-артові у Запоріжжі — бути, збираємо команду. Всім серцем підтримую.

Сергей Братков, художник, участник Венецианской биеннале (Харьков-Москва):

-Юра Баранник был таким волшебником, запорожским Аладдином. Из его кувшина-галереи в полночь выбегали одновременно в расстегнутом пальто три Ленина: памятник, Днепрогэс и проспект. Был тому свидетелем.

18 ноября исполнилось бы 65 лет известному запорожскому галеристу Юрию Бараннику.

Петр Бойко, кандидат исторических наук, со-координатор проекта «Исторические локации» галереи Баранника и научного общества имени Якова Новицкого, :

-Для мене особисто як і, мабуть, для багатьох інших мешканців міста та його гостей Юра та його галерея була тим самим містком, що вів мешканців індустріального міста у світ сучасного мистецтва. Галерея стала місцем, де збиралися однодумці в сфері культури та мистецтва. І була тим самим місцем, де народжувалися та реалізовувалися цікаві та креативні проекти. Юра нерідко сам з великим задоволенням знайомив відвідувачів з експозиціями які постійно змінювалися. Окрім того, Юра започаткував в Запоріжжі всеукраїнський фестиваль ленд-арту, який щороку відбувався просто неба чи то на Хортиці, урочищі Сагайдачному, чи на Великому Лузі та інших мальовничих містах.

З великою вдячністю згадую Юрину діяльність, пов’язану з популяризацією історії рідного міста, як частинки світової культури. А це між іншим численні виставки, музей конструктивізму, окремі проекти як «Амбасадор рідного міста», «Історичні локації» та «Баухаус Запоріжжя».

18 ноября исполнилось бы 65 лет известному запорожскому галеристу Юрию Бараннику.

Как писала «Индустриалка», в художественном музее в течение ноября работает выставка оригиналов росписей Марии Примаченко.

Читайте также: Художница создает удивительные тыквы — фото.

Фото предоставлены Илоной Турчаниновой, Эрикой Равич, Сергея Угланова и автора


Комментарии читателей