Індустріалка - новини Запоріжжя

Головні, Економіка, Запоріжжя, Фоторепортаж
Солодка лихоманка: як заробляють на запорізькій черешні - фото
Поделиться

Усі в сад: на Запоріжжі розкручується сезон збирання черешні

Запорізька черешня зламала відразу кілька наших шаблонів. 

По-перше, збентежив сам факт присутності значного саду під носом у великого міста. 

По-друге, уся черешня з цього близького саду продається зовсім не в Запоріжжі.

А директор товариства, якому належить сад, — не характерний підстаркуватий мужчина начальницького вигляду.

І сезонні збирачі черешні – далеко не бабусі з відрами, які вирішили підробити й докласти щось до пенсії.

Про такі незвичні реалії – у нашому репортажі.

Герої цього репортажу

В’ячеслав Литовченко – директор ТОВ «Високогірне».

Галина Холодна – старша саду.

Оксана – ланкова.

Ольга Іванівна – вагівник.

Даша, Лєра, ще одна Даша – приймальниці-сортувальники.

Ілля, Оля, Людмила, Олексій, Люда — збирачі черешні.

Любов Андріївна – покупець черешні.

Черешня ранніх сортів Дилема, Присадибна, Валерій Чкалов — головний персонаж репортажу.

Місце дії: черешневий сад ТОВ «Високогірне» — за два з половиною кілометри від обласного центру, під ясним запорізьким сонцем.

черешні

В’ячеслав Литовченко, директор

Багато хто вважає: зібрав черешню – продав – гроші отримав. 

А щоб виростити дерево, скільки треба витратити?

Ми в сад молодий 7 років вкладаємо, а гроші не отримуємо. Тому що перший урожай збираємо через 7 років. Увесь цей час за оренду землі платимо, на обрізку, обробку, хімію, прополку витрачаємось – а прибутку немає.

Минулого року вся рання черешня пропала через дощі. Половина врожаю згинула, навіть не збирали. Два роки так виходило з дощами – минулого й позаминулого.

Черешня – це великий головний біль: то погода буксує, то приморозок, то дощі пройшли, то ще щось. Ти на неї витрачаєш багато часу, енергії, коштів, а в результаті можеш нічого не отримати.

Ми, виходить, ранню ягоду гарно зібрали в 2013 році, а після того всі ці примхи погоди дошкуляли.

Ми, коли це згадували, думали: от зараз, нарешті, усе добре. Аж тут дуже сильна злива з градом пройшла, побило черешню. Словом, урожай цього року звичайний.

Солярка втричі здорожчала, бензин так само. Тобто, затрати виросли, а ціна реалізації черешні, можна сказати, лишилася такою ж. Заробляють ринки, перекупщики.

Уся наша ягода щороку на Київ їде. 9 років з одним покупцем працюємо і не міняємо замовника.

А запоріжці не звертаються, не приїжджають. Ніхто ж не знає, що поруч сади є. Хіба що один з десяти перекупщиків знає. А черешневі сади тут з 1983 року.

Якби ж усі виробники черешні були офіційними, податки платили. Ми от підприємство – ви, коли до нас приходите, в офіс потрапляєте чи до когось додому? От і вся різниця між нами й сірими підприємцями. Насправді вони і є проблемою.

Втім, черешня для нас – не основне. Під нею (15 сортів) 60 гектарів. З фруктів вирощуємо все. Господарство, по суті, плодорозсадник, займаємося плодовими й декоративними рослинами, зокрема, трояндами. Пшеницю, соняшник вирощуємо. Від негоди все страждає, той же соняшник через град стоїть у дірочку. 

Будь-яке сільське господарство ризиковане. Не зібрав вчасно – пропало.

Зараз у нас щодня працюють 120-140 збирачів черешні. А бажаючих багато, люди ж без роботи лишаються. У перший день десь чоловік 350 набралося, довелося їх відправити додому. Адже нам достатньо близько сотні. 

Підвозимо людей автобусами, виплачуємо 7 гривень за кілограм зібраної ягоди. Працюють з ранку до третьої-четвертої години. 

Скоріше б нам перемогти ворога – бо й людей шкода, і бізнесу важко у воєнних умовах.

черешні

Оксана, ланкова

Я вам усе розкажу й поясню.

Тому, хто вперше приходить, я показую, як рвати легше. Дивіться (бере ягоду на гілці), якщо її тягнеш сюди, обривається плодушка. Таке у нас не можна робити, інакше наступного року не буде тут черешні. А потім приходять і кажуть: «А чо так мало на дереві?» Тому що плодушки обривають.

Щоб не обривались плодушки, її ось тягнуть в інший бік. І все.

Вимагаю, аби рвали хорошу, з хвостиками. Без хвостиків щоб не було, придавленої теж.

Щоб дрібноту не рвали, бо її не повезуть до Києва, не продадуть людям, правильно?

(Гукає збирачам: «Сюди піднімайтесь, ось там ідіть-ідіть по своєму ряду, я вас тут зустріну»).

черешні

Оце і є вершина смаку

Ілля, збирач

Коли я першого дня збору черешні прийшов сюди, як побачив автобус, скільки людей… Ніколи такого не було! Багато, дуже багато людей.

черешні

Даша, приймальниця-сортувальниця

Так, подібного ніколи в житті не було. Люди зараз без роботи.

Лунає голос Оксани: «Почали рвати багато дрібноти! Я вас просила: дрібноту не рвати! Принесете дрібноту – зніматиму вагу!» 

Ілля

Я працюю на заводі, але його зупинили. Цинку немає.

Я й раніше теж рвав. Останні три роки підряд. До того була перерва, один рік не порвав.

Оксана

Та Ілля два роки здебільшого курив – то йому спекотно, то погано, то дівчата.

Я забрала сигарети, перевиховала. 

— Але зараз, здається, він хоче курити.

— Працювати він хоче!

черешні

Ольга Іванівна, вагівник

Я на пенсії – пропрацювала 45 років робітницею радгоспу. Тепер допомагаю — у торгівлі саджанцями, наприклад. А зараз тут, у саду. 

Збирачі наривають черешню у відра, приносять сюди, я зважую. Потім вони йдуть до приймальниць, там висипають в ящики.

За день наривають кілограмів по 100, є по 120, 80, 50.

черешні

Таке обривати – саме задоволення

Оксана

Буває, гілки ламають. Говорю, що не можна.

— Не штафуєте за таке?  

— Поки не штрафую. У нас штрафів немає. Просто є людина, їй кажеш, а вона все одно своє робить. Тоді говоримо: «Ну, не виходить у вас, сидіть вдома, це не ваша робота». 

Для чого ж п’ятеро стоятимуть у черзі біля приймальниці через одного, який нарвав що попало і це треба перебирати.

Ось дивіться: добре нарвали, висипали швиденько – і немає черги на прийманні. А якщо хтось нарвав погано, треба перебирати, він створив чергу за собою. Люди тоді скаржаться, бо вони час втрачають.

Діалог на прийманні черешні

— Мокра!

— Може, просто перестигла? Ось дивись. Бачиш, вона м’яка. 

— Та ну да, розкажи. Ти просто руками, мабуть, якось там шмонав.

— Та ні…

— Ось! Бачиш, через яку ягоду м’яка?! Ось воно що. А треба ж дивитись, коли рвеш, да. Вона потім мокра, не довезе її Люба.

Лунає голос Оксани: «Полізете, обламається гілка – впадете».

Даша

Робота приймальника-сортувальника нервова – хочеться і людям дати заробити, і нам тут не возитися довго, і не насварити.

Буває, що мокре, то ще щось. 

А організовано все відмінно. Галина Владиславівна, яка тут головна в нас, чудово впорядковує процес. У неї все під контролем. Завдяки нашій Галині Владиславівні справа поставлена чітко. 

До 8-ї години всі збираються, вже працювати готові.

Нарвала людина, припустимо, два відра – приходить, зважує, потім до нас. Тут мовчки стоять, ми на них інколи кричимо ввічливо. А так добре працюють, да.

І ми намагаємось не нервувати, не кричати, розуміти.

У нас на прийманні збирачі здають те, що нарвали, і знову йдуть рвати. 

Розкладаємо по ящиках на перший і другий сорт. У нас усе в найкращому вигляді, усе робиться красиво.

черешні

Красиво – тут не посперечаєшся. Запорізька краса початку червня

Оксана

Перший і другий сорт – від цього заробіток збирачів не залежить. У них іде вага. А дівчата-приймальниці визначають сорт.

Перший сорт – ягода крупніша, другий сорт – середня. Це ж інша цінова політика.

черешні

Збирання черешні – робота на повітрі, з помірним рухом, гнучкий графік. А ще – ягоди all inclusive 

Галина Владиславівна

Моя справа на збиранні черешні – налагодити, вивезти, людей організувати.

— Вас тут, у саду, хвалили.

— Так, вибачте, 35 років на посаді цій. З 28 років я старшою працювала по садах.   

7 років керуючою була, потім пішла з цієї посади – все-таки пенсійний вік.

— Керуюча – вища посада? Це вже у конторі, певно, сиділи?

— Ні, не сиділа. Це було те ж саме – сади. У нас же розсадник є, де ми вирощуємо саджанці, троянди, декоративку.

Загалом, керуючий – це права рука директора. Як вдома гарна господиня.

черешні

Третє «відро» на грудях….

черешні

…не рідкість

Оксана

Я по троє збирачів на одне дерево ставлю. Щоб ми йшли рівномірно. Бо якщо хтось рве швидко, то поки всі дійдуть, він уже обірве дерево.

А буває навпаки, повільно, і одного поставлю – ми вже в кінці саду, а одна людина тут. Хоч би її не загубити.

черешні

Оля, збирачка

Ми в окупації з 2 березня сиділи, у селі Новозлатопіль, за 25 кілометрів від Гуляйполя. У Новозлатополі в нас уже нічого немає. У будинок дві міни прилетіли. Ми саме в будинку були. Вдало, звичайно, вийшло, що ми ще хоч живими лишились. 

28 березня приїхали сюди, у Високогірне – я, чоловік, мама, свекруха й діти: 21, 15 і 8 років. Нам виділили будинок, комунальні послуги держава оплачує. 

А повертатися 100 процентів уже немає куди.

черешні

Людмила (свекруха Олі), збирачка 

А я хочу в Гуляйполе, у свою хату. Я хочу додому. У мене там, звичайно, і дах побитий, і гараж побитий, усе, і забори потрощені, але я дуже хочу додому.

Діти, молодь, вони, знаєте… Їх теж тягне, але вони молоді ще. А я не можу. За будь-якої можливості хочу поїхати, хоч подивитись.

Тиждень тому я зв’язувалась з Гуляйполем. А за тиждень ми ж не знаємо, що сталося там.  

Оля, Людмила

За день збираємо по-різному – і 90 кілограмів, і більше, і 50 з лишком. Але 50 — то в перший день вийшло, він у нас був коротким. 

А щоб їсти черешню, то вже не лізе. У нас вдома є, їмо, росте тут біля тимчасового дому. Чи то постійного. Чи тимчасового.

Держава виплат для ВПО (внутрішньо переміщених осіб) нам ще не заплатила — за жоден місяць. Від ООН тільки заплачено 2200 — і все. Оце тут побираємся. 

Людмила

У нас пенсія бабусі (Оліної мами) та моя пенсія — і оце ми так проживаєм. Бабусі раз заплатили, і досі не платять. 

Ми тут уже два місяці, третій – а їй заплатили тільки одну пенсію. Робили переадресацію на Укрпошті. У мене на карточку йде пенсія, а в неї…

Оля

Наші сусіди з Новозлатополя тут є. Ми жили на одній вулиці і в один день тікали звідти. 

Руські прийшли до підвалу й дозволили спочатку сходити за теплими речами, продуктами. 

А потім вони прийшли й обмежили час: протягом години щоб усі повернулися в укриття. 

А потім вони прийшли й сказали: у кого є можливість і транспорт, ми дозволяємо виїхати. 

І нас колона така непогана була – близько 20 машин. І там, звісно, не по три людини сиділи. У нашій машині нас семеро виїжджало. Люди і в багажниках виїжджали, і в причепах. Це треба було бачити. 

черешні

Донька Олі Аліна

Людмила

Ви, якщо будете писати, висловіть, будь ласка, оцьому селу Високогірному велику од нас подяку. Ми дуже просимо, дуже. Людям, сусідам — усім. Дуже велику подяку од нас, це найголовніше. Дуже люди хороші, дуже нам багато допомогли.

Оксана

(Розтираючи крем від сонячних опіків на плечах юної дівчинки). Це моя донька, ні з ким залишити, беру її з собою.

Рве суто для себе. Втім, брату заробляє на день народження.

А так у нас дивіться, як з дітьми: до 16 років тільки з кимось з батьків. Паспорт щоб показали. 

До 16-ти ми не маємо права брати – за технікою безпеки не можна. 

Обов’язково трудовий договір укладаємо. Усі проходять техніку безпеки. А то було колись: ноги ламали після дощу, тож взуття має бути відповідно до роботи. 

Й епілепсія від спеки була. Воду підвозять, на ваговій є.

(Повертаючись до збирачів: «Ставайте сюди»).

черешні

Люда, збирачка

Ми з Томаківки Дніпропетровської області сюди електричкою приїжджаємо. Я в Запоріжжі на «Хортиці» працюю, на лікеро-горілчаному заводі. А на черешню відпустку взяла.

— О, до речі. З черешні можна зробити міцний напій?

— Ой, не знаю навіть. Чесно, не знаю.

Ні, ну… Взагалі-то, можна. Я так думаю, можна.

— Дякую, обнадіяли. А зараз, виходить, на черешні вигідніше попрацювати, ніж на «Хортиці»?

— Так, так, звичайно. 

Я з 14-річною дитиною приїхала, сусідка ще. Усі їздять.

А завтра ще повинна приїхати й моя родичка. Вона з Токмака, біженка. У Токмаку погане діло. Дуже погане. Чоловік там, а вона з двома дітьми приїхала. Ну, погані діла, жах. Дуже-дуже.

А черешні ми вже понаїдалися. Ще зранку їсться, а потім вже не хочеться. 

За скільки я нариваю відро? Ой, не засікала, але швидко. Хоча малувато зараз збираємо, а раніше ми добре рвали – і по 100 кілограмів на день, і по 200. Тепер менше — через те, мабуть, що дуже багато людей. Скільки я їжджу на черешню – цього року як ніколи.

І от зараз заминка на прийманні. Ми би  рвали, а так сидимо.

Лунає голос Оксани: «З драбинами сюди йдіть! Хто вже здав, сюди йдіть за мною! З драбинами сюди!» 

черешні

Драбина – знаряддя збирача

черешні

Висота дерев у саду – до 3-х метрів

Галина Владиславівна

Після черешні у нас підуть яблука, помідори. Але то вже ми збираємо переважно місцевими силами.

Гаряча пора, коли організовуємо людей, — це тільки черешня.

У мене є індивідуальна бригада з обрізки. Починаємо вже взимку, обрізаємо тут. 

Оксана

(До збирачів, що розклалися під деревом перекусити) Щоб ні пакетиків, нічого такого – сміття не повинно бути. Гаразд, це все переробиться в землі, але сміття, баклажок щоб не було в саду. 

Олексій, збирач

Я працюю на заводі, але доводиться збирати черешню, бо завод зупинили. А там подивимось.

Лунає голос Оксани: «Ось ту верхівку не чіпайте, тому що не можна! І на верхню перекладину не ставайте!»

Галина Владиславівна

Учора виїхали з покупцем Любою на ділянку. Подивились, що підходить їй, що нас влаштовує.

Люба завжди тут. Вона якщо бачить, що щось не так, кличе мене. Коли в мене якісь питання, звертаюся до неї: дивіться, підходьте, вирішуємо разом. Дуже легко працювати з одним покупцем, немає стресових моментів. Це настільки комфортно, зручно.

Любов Андріївна, покупець черешні

Багато років кожного сезону сюди приїжджаю. Живу прямо тут – директор дає мені квартиру. Буває, і 40 днів живу.

Заїжджаємо з 25 травня, останнім часом з перших чисел червня. Було таке, що до 15 липня йшла черешня. Минулого року закінчили десь 7 липня.

Галина Владиславівна

Паливо, хімія – ось що потягнуло нас. Це витратна частина, а цінова політика на продукцію лишилась такою ж. Можливо, різниця в 10 гривень, не більше того.

Любов Андріївна

З дефіцитом і дорожнечею палива нам накладно працювати. Але ми не можемо партнерів з Високогірного підвести, тому без сумнівів приїхали. Та це й наш заробіток.

На даний момент купуємо черешню за ціною від 35 до 55 гривень. 

А, взагалі, усюди є різні ціни. Є такі покупці, що беруть за 60, а потім продають за 80, 85. Тому що на солярку йдуть тисячі.

Це я оптову ціну називаю. А на ринках там у них свої ціни. 

черешні

Коли в саду нарвали достатньо черешні, за нею приїжджає машина

черешні

Кожен ящик підписаний. Цей напис означає, що тут черешня сорту Присадибна, першого сорту, приймальниця – Лєра

черешні

А ось і Лєра

черешні

А це теж приймальниця – Даша. З трьох приймальниць у бригаді дві Даші

Галина Владиславівна

Зібрану черешню тут же з саду вивозить наша машина на склад. Там її завантажують на свою машину покупці. Через комендантську годину цій машині треба в 11-й вечора заїхати в Київ. А звідси вона виїжджає о третій і до 11-ї встигає до Києва. 

Вночі черешня стає товаром на оптовому ринку. 

А наступна машина стоїть тут — на завтра на завантаження. Одна від’їжджає, друга вже тут. Ось так іде все без затримки. 

Любов Андріївна

З саду черешню в ящиках везуть машиною «Високогірного» на склад, аби ягода охолола. Години дві-три, щоб вийшло це гаряче повітря. Потім підганяємо нашу машину, завантажуємо її. І сьогодні ж вона поїде на Київ. 

У столиці ми оптом здаємо партію на Троєщині. 

А завтра зранку ця запорізька черешня вже продаватиметься в Києві. 

черешні

Оксана

Певне дерево з черешнею сорту Валерій Чкалов ми залишаємо з ягодами. Вони тоді прямо на гілочці під сонцем в’яляться. Ох, і смачними ж стають!

Автори: Михайло Семеренко, Олександр Прилепа (фото) 

Ще на тему: Скільки коштує знаменита черешня в супермаркеті Запоріжжя та на ринку у Криму

Тим часом в окупації: Бензин по 38 гривень, черешня по 20 — яка ситуація в тимчасово окупованому Мелітополі

Вас може зацікавити: На Мелітопольщині окупанти пропонують садівникам занизьку ціну на черешню

Читайте наші новини на сайті  zprz. city

 


Комментарии читателей