Індустріалка - новини Запоріжжя

Запоріжжя, Фоторепортаж
Як запоріжанка займається кулінарним волонтерством
Поделиться

Запоріжанка зізналася, що допомагаючи іншим, вона допомагає й собі – ніколи думати про погане

Під час війни машиніст компресорних установок киснево-компресорного цеху комбінату «Запоріжсталь» Ольга Рогожина почала готувати просто величезну кількість їжі – для наших захисників та тимчасових переселенців. Ольга із командою однодумців щодня займається таким кулінарним волонтерством. При цьому й основною роботою займається теж, працює доба через три.

Ольга Рогожина займається кулінарним волонтерством

— Вперше я почала займатися волонтерством вісім років тому, коли стала головою ради молоді киснево-компресорного цеху, а лише на комбінаті працюю дванадцять років, — розповіла «Індустріалці» Ольга Рогожина. – Ми їздили до дітей до інтернатів з подарунками, займалися благодійною допомогою.

24 лютого у мене, як і у багатьох інших, розпочався новий етап життя. Я прийняла важке рішення – відправила дитину та маму на Західну Україну. Якось у нашому «мамському» чаті дівчата запропонували відвезти на пост хлопцям щось смачне, якось їх підтримати. Але ніхто не думав, що бажаючих допомогти буде стільки, що в нас це тепер у великих масштабах. В середньому на день ми годуємо близько 700 людей. Наші волонтери розвозять їжу – годуємо ЗСУ, Нацгвардію, вимушених переселенців.

Нам назустріч пішов директор однієї зі шкіл і ми готуємо там перші та другі страви. Меню намагаємося робити різноманітне, щоб воно не повторювалося щодня. Готуємо супи, борщі, вінегрети, салати, каші, картоплю, макарони – все, що й удома.

Для мене це дуже важливо. Тому що допомагаючи іншим, я, напевно, більше допомагаю собі — ніколи думати про погане. Я вірю, що ми впораємося й у нас все буде добре, бо ми разом.

– Скільки людей займаються приготуванням їжі?

— На кухні нас чоловік десять, все злагоджено та чітко. Є й мої колеги із «Запоріжсталі» — відгукнулися дівчата та хлопці з різних цехів. Ми разом грали у КВК. А тепер дружною сім’єю продовжуємо займатись волонтерством.

— У вас є кулінарна освіта?

— Ні, але оскільки я мама, дружина, донька, то, звичайно, вмію готувати. Але щоб у таких масштабах, у 50-літрових каструлях цього не було. Такі величезні каструлі бачила лише по телевізору. Зараз маю таке відчуття, що я працюю кухарем. І, напевно, зараз проводжу в школі більше часу, ніж коли навчалася. (Усміхається).

— Скільки ж годин там проводите?

— Приходимо на 8 годину ранку і працюємо до 14-15 години. У нас немає свят та вихідних. Тільки коли довга комендантська година – це і є наш вихідний.

— Як вирішуєте питання із продуктами?

— Допомагають звичайні люди, підприємці, депутати, за що всім дякую. Наші колеги, друзі, родичі перераховують гроші на карти, які йдуть на продукти та інші потреби, наприклад, медикаменти для хлопців.

– Що було в меню сьогодні?

— Борщ, макарони по-флотськи, каша з підливою, вівсянку. Нам допомагають сусідні школи та дитсадки – печуть хліб та булочки.

— А що найбільше люблять хлопці?

— Картоплю. А ось від пшеничної каші втомилися — пшеничної крупи в наявності найбільше. Але ми намагаємось чергувати.

— Який момент у вашій волонтерській роботі був найзворушливішим?

— У нас кожен момент зворушливий. У кого діти вдома, то вони малюють і пишуть побажання, роблять янголят з тканини. Такі звістки ми передаємо з їжею нашим захисникам – це дуже зворушливо.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію про те, як молодий запорізький металург усіляко допомагає нашим військовим.

Як писала «Індустріалка», комбінат «Запоріжсталь» Групи Метінвест передав Запорізькому військовому госпіталю сучасне обладнання та велику партію медикаментів.

Читайте також: Родина із окупованого Маріуполя розпочала у Запоріжжі нове життя.

Фото надані Ольгою Рогожиною та автора

Читайте наші новини на сайті zprz.city



Комментарии читателей