Индустриалка - новости Запорожья

Жизнь, Запорожье, Проверено, Статьи
Як перейти на українську мову - поради від тих, хто це вже зробив
Поделиться

Запоріжці, які розмовляють українською, дали поради, як почати використовувати рідну мову у повсякденному житті

З 1 листопада я на тиждень переходжу на українську мову у спілкуванні. Таке рішення я прийняла, щоб вільно почувати себе у День української мови, який наша рідна святкує 9 листопада. Своїми успіхами, невдачами та усім, з чим стикнуся за цей час, я буду ділитися з вами у рубриці “Перевірено на собі” сайта “Индустриалка”.

Щоб мені було легше перейти на українську мову, мої знайомі, які це вже зробили, дали мені поради та поділилися власним досвідом.

Перейти на українську мову, це як одягти нову сукню

Альона Матвєєва, телеведуча на TV5:

— Я перейшла на українську мову більше ніж півтора роки тому випадково. Записалася на курси до жінки з Києва, у якої одне заняття коштувало 500 грн. Занять треба було мінімум 10, якщо ти хоч трошки розумієш мову та трохи нею спілкуєшся. Щоб зекономити кошти, я почала постійно розмовляти українською. Але до неї я так і не потрапила. У мене почалася сесія, потім захворіла дитина… Було багато життєвих ситуацій, через які я так і не доїхала до Києва, але від української я вже не відмовилася. Мені просто не захотілося. Коли ти розмовляєш українською, ти якісь слова російською поступово забуваєш.

Одразу почати розмовляти українською — це дуже важко. Ти повинен спочатку сам змиритися з тією думкою, що ти розмовляєш українською. Це як синдром нової сукні — коли ти її вдягаєш, ідеш і тобі здається, що всі на тебе дивляться. З українською так само — ти “вдягаєш” на себе цю мову і починає здаватися, що всі на тебе дивляться, ніби всі пальцями на тебе тицяють та обертаються.

У мене була така боротьба з суспільством. Я постійно багато розмовляю, в компаніях щось розповідаю, а перший час просто мовчала. Ті люди, які мене гарно знають, вони просто посміювалися: “Ха, Матвєєва мовчить”. Найважче було зранку, коли перші думки та слова, за звичкою, російською. Важко було переналаштуватися одразу. У мене діти взагалі не розуміли українську. Перший час я їм щось казала, а вони не розуміли, що я від них хочу. Ще важко, коли хтось жартує, а ти поки перекладеш відповідь на цей жарт, він вже просто неактуальний. Але я настирна і все одно відповідала, навіть якщо минуло п’ять хвилин.

Найбільше я боялася суржу, я його дуже не люблю. Не хотіла, щоб не було додавання російських слів, тому Гугл-перекладач в допомогу. У мене він і досі відкритий. Якщо не можу згадати якесь слово, одразу вбиваю його в перекладач. Фільм не допомагають. Обов’язково треба читати — все, що бачиш: книжки, газети, навіть рекламні вивіски. Так ти розвиваєш українську та додаються нові слова.

Потім ти вже й сам не помічаєш, як стає більш комфортно, зручно, ти вже починаєш міркувати українською над якимись проектами. Зараз я всюди спілкуюся українською. Коли людина зовсім не розуміє українську, а можу перейти на російську, щоб було зручно з нею розмовляти. Щоб стало комфортно з мовою, потрібно десь місяці два-два з половиною — це якщо постійно розмовляти. Щоб розмовляти гарно, треба півроку активно працювати над цим.

Як реагувати на тих, хто “не понимает”

— Думаю, краще посміхнутися, — радить Альона Матвєєва. — А в деяких випадках навіть можна вибачитися перед людиною, сказати, що тобі шкода, що їй неприємно, але тобі так комфортно. У мене був випадок, коли я їхала в таксі і таксист виявився дуже принциповим. Йому взагалі не подобалася українська мова, та люди, які нею розмовляють. Він майже кричав на мене, казав неприємні слова і вимагав, щоб я розмовляла з ним російською. Коли я казала, що треба повернути ліворуч, він казав, що не розуміє.

Найважчим було зробити «перший крок»

Олександр Кахай, івент-менеджер:

— Я перейшов на українську у травні 2010 року зовсім випадково. Найважчим було зробити «перший крок» та складно було самому — місяці три спілкувався суржиком, який дратував і мене, й оточуючих. Але з практикою перейшов на чисту літературну українську. Тим, хто хоче перейти на українську, раджу читати українською: новини, класику, сучасні видання — все те, що викликає інтерес і необхідно по роботі. Також добре слухати новини та пісні українською, практикувати її в побуті та в роботі. Треба не боятись виглядати лінгвістично нерозумним — діти ж теж змалечку не вміють зв’язано говорити, але виростають і вільно спілкуються.

Оточуючі, здебільшого, спокійно реагують — хтось переходить на українську, хтось перепрошує, що говоритиме російською, бо так зручніше, на що я відповідаю: «Як вам зручніше».

У Запоріжжі новини українською мовою переглядають одиниці

Микола Папіровський, співробітник благодійного фонду:

— Українська мова є мовою спілкування та діловодства у нашій організації «Карітас». Тому зранку до вечора розмовляти з колегами та бенефіціарами рідною мовою, писати статті, вести документацію для мене вже цілком звичне явище. Початківцям можу порадити більше читати новини, книжки, дивитися телепередачі українською мовою. Зараз багато сучасних книжок виходить українською. Я люблю букінистику — часто трапляються цікаві україномовні книжки, видані ще за радянських часів, за доступною ціною. Нашу та зарубіжну класику у перекладі українською мовою можна знайти у букіністів за смішні гроші — 5-20 гривень.

Щодо оточення — в мене так склалося, що більшість людей у моєму колі або україномовне, або таке, яке любить українську мову. Тому ставлення завжди позитивне.

Коли працював редактором на одному з новинних сайтів, ми зробили експериментальну двомовну версію. Мені дуже важко було змиритися з тим, що новини українською мовою переглядали одиниці читачів, більшість обирали російську версію сайту.

Не зважайте на помилки — це все можна виправити

Юлія Шеймухова, речниця патрульної поліції Запоріжжя:

— Перейти на українську мене спонукала відпустка і моя поїздка до Львівської та Тернопільської областей. Коли я почула, як гарно звучить рідна мова, коли усвідомила, що вимова набагато краща, коли вживають саме оригінальні слова, не «сахар», а «цукор». Оточення поставилося до мого рішення по-різному. Дехто казав, що це мені для роботи потрібно і я так тренуюсь. Батькам моїм було важко теж зі мною спілкуватись, тоді я почала англійською з ними розмовляти, і вони зрозуміли, що краще зі мною спілкуватись тією мовою, якою і я з ними. Друзі досі звикають і просять російською з ними розмовляти, але я вже звикла.

Повністю перейти на гарну мову, я вважаю, мені ще не вдалося, я продовжую розмовляти і вчитись.

Моя порада для тих, хто хоче спілкуватись українською — розмовляйте нею одразу, не зважайте на те, що у вас можуть бути помилки або зустрічатись російські слова. Це все виправляється. Наша мова дуже гарна, то ж чому ми, мешкаючи в Україні, вивчаємо її все життя і так рідко використовуємо?

Перейшов на українську до того, як це стало мейнстримом

Андрій Рибальченко, співробітник прокуратури Запорізької області:

— Я перейшов на українську у 18 років. Причин було багато: патріотичні почуття, цікавість, досвід, дух протиріччя відносно тих хто “а пачєму на укрАинском, са Львова штолі?”. Було бажання показати, що тут теж Україна… ще до того, як це стало мейнстримом. Я повністю перейшов на українську з усіма оточуючими за чотири місяці і прожив у ритмі виключно української 5 років. Нині я розмовляю і українською, і російською при потребі і не бачу в цьому ніякої проблеми. Як і протягом тих п’яти років, так і зараз ніяких значних мовних конфліктів я не мав. Мабуть, пощастило оточити себе адекватними людьми з наявністю інтелекту. Зрештою, людина, яка себе поважає, ніколи не буде вихвалятись тим, що “я нє панімаю” і “зачєм ето всьо”.

Переходити на українську потрібно поступово, з кожною людиною окремо. Спочатку українською краще розмовляти з тими, хто її добре знає і зможе допомагати, виправляти та підтримати в цій ініціативі, потім — з усіма іншими. Завзятих русофілів і всепропальщиків треба залишити на останок. Адже вони, зазвичай, демотивуватимуть як мінімум чимось накшталт “пасматрі у тєбя же нє виходіт”, “зачєм тєбє ето нужно” і т.д. Читати можна що завгодно — будь-які тексти українською мовою, але бажано вголос, так буде легше поповнити словниковий запас і поставити вимову. З українським музичним продуктом також проблем немає. Проте краще за все допомагає мовне оточення, тож треба просто домовитись з декількома друзями розмовляти між собою українською, це буде гарним початком.

Тож, завтра, 1 листопада, озброївшись порадами, на тиждень переходжу на українську мову у спілкуванні. Слідкувати за цим можна у рубриці «Перевірено на собі».


Комментарии читателей