Индустриалка - новости Запорожья

Запорожье
Як незалежність України вплинула на життя запоріжців
Поделиться

Запоріжці розповіли, як змінилося їхнє життя за час незалежності України

Сьогодні, 24 серпня, ми відзначаємо головне державне свято – День Незалежності України. Напередодні ми поспілкувалися з людьми, які працюють на промислових підприємствах нашого міста, та дізналися, як проголошення незалежності України вплинуло на їхню кар’єру і особисте життя

Приймали присягу прямо в цеху

Інженер з технології якості ливарного цеху ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод» Андрій Гладких прийшов на підприємство 6 серпня 1991 року, за 18 днів до незалежності. Як і більшість колег, він сприйняв новину про незалежність України з радістю і натхненням.

Андрій Гладких

– Я прийшов на підприємство майстром. Потім був старшим майстром, заступником начальника, начальником цеху, керівником проєкту. Тепер я інженер-технолог.

Трохи більше, ніж за два тижні після того, як я влаштувався на завод, проголосили незалежність України. У всіх тоді були наснага, надії. Прямо на робочому місці, в цеху, ми приймали присягу Україні під національним прапором. Це організували активні працівники підприємства, молодь – ніякого наказу «зверху» не було, – згадує Андрій Гладких. – Коли я тільки влаштувався на роботу, ливарно-механічного заводу не було, а був окремий цех «Запоріжсталі» з виробництва виливниць. Цех забезпечував продукцією всю Україну, відправляв і на експорт – до Франції, Бельгії та інших країн.

З тих пір багато чого змінилося. Виведені з експлуатації мідеплавильні печі. Замість них побудували індукційні плавильні комплекси для плавки міді та чавуну. Потім ці комплекси модернізували, стали виробляти на них всі сплави.

У 2016 році утворилося окреме підприємство «Запорізький ливарно-механічний завод». Ми освоїли виробництво кількох нових типів виливниць. Поступово впроваджуємо нові технології. Зараз готуємо проєкт на облаштування ділянки з виробництва лиття по газифікованих моделях. Якщо все буде добре, наступного року почнеться будівництво цієї ділянки, – розповів Андрій Гладких. – За останні роки багато чого покращилося. Наприклад, з’явилися соціальні програми, які користуються величезною популярністю у працівників.

Син народився в рік незалежності

Начальник обжимного цеху ПАТ «Запоріжсталь» Андрій Кривцов прийшов на комбінат 35 років тому. Всі ці роки він пропрацював у обжимному цеху, піднявшись по кар’єрних сходах від різьбяра металу до начальника цеху.

Андрій Кривцов

– Я прийшов на комбінат 4 липня 1985 року на посаду різьбяра металу у обжимний цех. Спочатку був робочим, потім бригадиром, майстром, старшим майстром, заступником начальника цеху. І ось уже 12-й рік я начальник цеху, – розповів Андрій Кривцов. – За ці роки багато чого змінилося. По-перше, технологія виробництва. Воно стало більш економічним, а продукція – більш якісною. Покращився і соціальний пакет. Ще краще стало з приходом Метінвесту, коли охороні праці почали приділяти дуже багато уваги.

Багато чого сталося цікавого і в особистому житті. 1986 року я одружився, у 1987 народилася дочка, а в 1991, в рік незалежності – син. Його звуть Сергій Кривцов. Він професійний футболіст, грає за донецький «Шахтар». Захищає кольори українського прапора в національній збірній з футболу.

Якщо згадати 1991 рік, коли проголосили незалежність, то чесно кажучи, мене це трохи шокувало. Але зараз можу сказати, що жити стало цікавіше, немає вже заслонів. Колектив у цеху дружний. Тут зібралися люди, яким по плечу будь-які завдання. Головне – відповідально виконувати свою роботу і все буде добре.

Люди стали більш відповідальними

Начальник центральної лабораторії метрології вимірювальної техніки ПрАТ «Запоріжвогнетрив» Михайло Гунько працює на підприємстві з 1987 року після інституту.

Михайло Гунько

– Я прийшов на завод на посаду інженера-електрика в шамотний цех. Пропрацював там 8 років старшим електриком. Це було ще в радянські часи, коли було не так легко і працювати. Але я навів там порядок, був помічений керівниками і переведений у центральну лабораторію метрології. Тут і працюю досі.

Новину про незалежність України всі працівники, і я особисто, сприйняли дуже тепло, навіть урочисто. І як показав час, це пішло нашому підприємству на користь.

Якщо порівнювати виробництво в радянські часи і зараз, то раніше був упор на обсяг продукції. А якість, у порівнянні з нинішніми часами, була не дуже хороша. Зараз вона покращилася, скоротився виробничий брак. Раніше у нас не було такого, як ключові показники ефективності, безперервне вдосконалення. Зараз, з введенням цієї системи, люди стали більш професійними та відповідальними, – поділився Михайло Гунько.

Нові можливості

Керівник ділянки підготовки виробництва ПрАТ «Запоріжвогнетрив» Олена Демидова каже, що незалежність дала її рідному підприємству нові можливості.

Олена Демидова

– Моя трудова діяльність почалася 1987 року. Я поступила на роботу майстром у житлово-комунальний відділ підприємства. У сферу обслуговування тоді входило 72 будинка, які були на балансі підприємства. В основному, це був житловий фонд, розташований у Заводському районі.

Коли було прийнято рішення передати житловий фонд у комунальну власність міста в 2012 році, мені надійшла пропозиція від керівництва перейти на підприємство і спробувати себе на посаді майстра ремонтно-будівельного цеху. У 2015 році я була призначена начальником, – розповіла Олена Демидова. – Вважаю, що після проголошення незалежності у підприємства з’явилися нові ринки збуту. З’явилися можливості у вивченні нових технологій виробництва, випуску нової продукції. І ми відчуваємо цю відповідальність.

Звичайно, одразу було трохи тривожно за країну. Але, я вважаю, що потрібно з оптимізмом дивитися вперед. Епоха, яка принесла нам незалежність, вдихнула життя у підприємство і дала йому нові можливості.

Важливі екологічні проєкти

Голова ради ветеранів комбінату «Запоріжсталь» Микола Силін розповідає, що саме після проголошення незалежності на підприємстві почали впроваджувати важливі екологічні проєкти.

Микола Силін

– На комбінат «Запоріжсталь» я приїхав за направленням після закінчення Дніпропетровського металургійного інституту. Перший мій день роботи – 15 вересня 1975 року. Починав формувальником у ливарному цеху, потім пройшов ряд посад – майстер, старший майстер, начальник зміни. У 1993 році був призначений начальником цеху. Був на цій посаді 10 років. Потім 10 років був головним фахівцем з природної та радіаційної безпеки.

Після виходу на пенсію мені запропонували очолити колектив ветеранів комбінату, так що мій зв’язок з комбінатом триває по сьогоднішній день, – розповів Микола Силін. – За час моєї роботи було багато значущих подій. Особливо в ті роки, коли Україна здобула незалежність.

Комбінат зміг розвиватися, здійснив реконструктивні заходи на доменних печах. Ми почали вивчати досвід передових підприємств. Уперше в металургії встановили на хвостових частинах аглофабрики рукавні фільтри. Побудували рукавні фільтри і на доменних печах. Багато зроблено по захисту водного басейну. Була побудована лінія солянокислотного травлення – безперервний травильний агрегат-4. Це дозволило повністю припинити скидання відпрацьованих травильних розчинів у Дніпро.

Впровадили унікальні технології

На ПрАТ «Запоріжкокс» проголошення незалежності України теж пов’язано з важливими змінами в області екології. Як розповів начальник цеху сіркоочистки Вадим Супрун, на підприємстві впровадили унікальні для галузі технології: газгольдери, п’єзопідпал, обмін газами та інші.

Вадим Супрун

– На «Запоріжкокс» я прийшов у 1992 році, Україна вже була незалежною. Це були важкі часи, коли багато підприємств зупинялися. Але «Коксохім» працював стабільно. Починав я свою трудову діяльність апаратником, потім був майстром, заступником начальника, начальником цеху, – розповів Вадим Супрун. – У 2000-х роках почалася реконструкція цеху з очистки коксового газу від сірководню. Це був серйозний екологічний об’єкт. Ми провели реконструкцію, глобальний ремонт обладнання. Ввели в експлуатацію газгольдери, що істотно зменшило викиди коксового газу. Зараз працюємо добре і стабільно.

Коли я прийшов, цех був у занедбаному стані, всюди був пил. А зараз на його території ростуть дерева, заасфальтовані доріжки. Приємно подивитися. Я вважаю підприємство і свій цех другою домівкою. У нас хороший колектив, дуже дружний. Всі один одному, як рідні. І керівництво підприємства теж не раз відзначало наш цех – він ставав кращим і в трудовому суперництві, і в подачі пропозицій. Словом, це один з кращих цехів на «Запоріжкоксі».

«Индустриалка» писала також, В Запорожье художники рассказали, как независимость повлияла на искусство.

Читайте також: У Запоріжжі відкрили меморіальну дошку відомому поету і письменнику — фото


Комментарии читателей