Індустріалка - новини Запоріжжя

Запоріжжя
У російському полоні освітянка з Мелітополя чекала на розстріл
Поделиться

Директорка школи №4 з Мелітополя разом з колегами два дні провела у полоні окупантів

Після полону Анжеліна Коваленко з Мелітополя виїхала на підконтрольну Україні територію. Свою відмову від співпраці з окупантами освітянка вважає правильним кроком.

На початку квітня, як розповідала «Індустріалка», в Мелітополі окупанти викрали керівниць чотирьох шкіл: Олену Галацан, (школа №13), Анжеліну Коваленко (школа №4),  Людмилу Чугай (ліцей №9), Маргариту Овсянникову (гімназія №11). Сталося це після того, як освітянки разом з колегами відмовились відновлювати навчальний процес.

 — Приходили військові, представники російських окупаційних військ. Вони розмовляли з нами, пояснювали нам, що Україна більше не буде сплачувати за нашу роботу, що ми повинні співпрацювати з ними, переходити на їхній бік, — згадала в проєкті «Новини Приазовʼя» Анжеліна Коваленко. — Але ми відмовились. По-перше, вулицями міста постійно на великій швидкості пересувається військова техніка: танки, бронемашини. По-друге, ми розуміли, що діти будь-якої миті можуть стати заручниками.
Після того директорів мелітопольських шкіл запросила на розмову Галина Данильченко, яка самовільно керує містом у змові з окупантами. Самопроголошена керівниця також намагалася добитися, щоб запрацювали школи.

— Коли Галина Данильченко побачила, що ми не йдемо на контакт, що ми збираємось йти, вона вийшла на поріг, підійшла до нас у супроводі озброєних людей з автоматами. Вона почала кричати нам: «Заходьте». Але ми були спантеличені таким зверненням. Хтось позаду крикнув: «Давайте швидко розходитись, а то нас візьмуть прямо тут». І ми разом почали йти. І слідом нам уже нецензурною лайкою Галина кричала, щоб вивезли нас з міста в тому напрямку, куди пішов російський воєнний корабель, — розповідає Анжеліна Коваленко. Того ж дня її разом з трьома колегами забрали з власного помешкання військові.

директор школи про полон

— Мене останню привезли до гаража, в якому нас утримували, — каже директорка. —  Стояла вода у пляшці та був своєрідний туалет у кутку у вигляді білого пластикового відерця. Ну знаєте, такі великі відерця, в яких продають соління. Потім нам принесли чоловічі куртки. Зневажливо кинули їх на підлогу та сказали: «Дивіться, не побийтесь». У сусідньому гаражі знаходився чоловік, якого вони почали бити. Я так розумію, це була показова вистава для нас. Коли екзекуція завершилась, зайшли до нас удвох: один – у футболці, а другий – у бронежилеті з автоматом. І обидва напідпитку. Вони питали в нас, за що ми перебуваємо у гаражі. А я кажу: «Ви знаєте, нам складно пояснити, за що ми тут. Ми просто написали заяви про те, що ми не можемо далі працювати і тому ми звільняємось за власним бажанням». Вони нам не вірять: «Ні, ви брешете». Потім кажуть:  «Ви саботували навчальний процес. Ви будете покарані і вас вивезуть за межі міста». Ми ж і чекали, що нас вивезуть за місто. Тільки як вивезуть – ми не розуміли. Чи то нас вивезуть до «ДНР», чи то в чисте поле і розстріляють.

В результаті директорок дійсно вивезли і покинули за 30 кілометрів від Мелітополя, до міста вони дісталися пішки. Анжеліна Коваленко не стала повертатися додому, ховалась у друзів, потім з родиною виїхала до Києва.

Раніше про намагання окупаційної влади заручитися підтримкою освітян розповідали керівники загальноосвітньої школи №15 та школи мистецтв. Вони також обрали звільнення і переїзд до іншого міста тільки, щоб не працювати на росію.

Читайте також: За тиск на освітян Мелітополя відповідатиме керівниця місцевого коледжу

Читайте наші новини на сайті  zprz. city


Комментарии читателей