Индустриалка - новости Запорожья

Запорожье
У мелитопольцев на подоконниках горят свечи в память о жертвах Голодомора
Поделиться

Жители Мелитополя присоединились к акции «Зажги свечу», вспоминая погибших от голода соотечественников

В День памяти жертв голодоморов, который выпадает на последнюю субботу ноября, мелитопольцы по традиции собрались возле памятного знака на проспекте Богдана Хмельницкого. Участниками митинга-реквиема стали студенты и школьники, военные и представители местного самоуправления, практически каждый держал в руке свечу или лампадку.

Голодомор

—  Голодомор — эта страшная страница нашей истории, — отметил в своем выступлении секретарь Мелитопольского горсовета Роман Романов. — Мы не должны забывать события 1932-1933 годов. Мы должны хранить мир на нашей земле. Вечная память погибшим, вечная слава Украине.

Появились сегодня зажженные свечки и в окнах домов и квартир многих мелитопольцев, которые тем самым присоединились ко всеукраинской акции «Зажги свечу». Фото горожане делятся в социальных сетях, рассказывая также и истории своих семей, пострадавших от Голодомора.

Голодомор

— Пам’ятаємо злочин советів, пам’ятаємо діточок-ангелочків, померлих голодними. Пам’ятаємо усіх замордованих кривавою владою УКРАЇНЦІВ. Горіти сталінським катам в пеклі довічно! — написал Сергей Аверин.

— В наших окнах горят свечи, потому что дети знают о погибших от голода, среди которых были родственники, — поделилась Ирина Окопная. — Дед из Смоленска бежал в Украину с большой семьей, бабушка одна из семерых деток на ноги поставила четверых. Семь смертей от голода только в нашей семье. Горят свечи. И это — Мелитополь.

Голодомор

— З 25-го року — «комунізація» та «колективізація», у 32-33-му — Голодомор. Голова сільради з комуністами та комсомольцями (банда із п’яниць та ледацюг) нишпорив по селу, забирали залишки їжі, — описал историю своей семьи Александр Семенюта. — Родину спас прадід, який купив на корню трохи кукурудзи у молдаван які тікали до Молдови. Кукурудза була погана, прабабця діда сварила, що купив «суху негодящу» кукурудзу. Але прадід цю кукурудзу добре заховав — комуняки не знайшли, комсомольці не знайшли, голова сільради не знайшов. Сім’я вижила, а пів села вимерло від голоду. Це було тут, недалеко, — Радівонівка. Бабця перед смертю встигла розказати цю правду. День, в який я найбільше ненавиджу комуняк, пристосуванців та Радянський Союз.

— А у нашій родині також приїхали комуняки, забрали коней, зерно, — поделилась своей историей Оксана Баукова. —   Прадіда у Сибір (він там і помер). Бабулю мою та трьох її сестер вдалося «врятувати»- розписалися зі своїми найманими робітниками, щоб змінити призвіще. А прабабушка померла від туберкульозу. У 32-33 році пальці собі на руках обгризали. Мені теж бабуля встигла все розповісти. А жили вони біля парку. Зараз на місті їхньої будівлі стоїть церква.

Голодомор

Читайте также: Запорожцы пришли со свечами и колосками пшеницы на митинг-реквием в память о жертвах Голодомора — фото

Фото из соцсетей.


Комментарии читателей