Індустріалка - новини Запоріжжя

Запоріжжя, Фоторепортаж
Помер запорізький шістдесятник, який став письменником міжнародного масштабу
Поделиться

У радянських лещатах Олексій Цвєтков і його друзі росли вільними людьми

В Ізраїлі помер Олексій Цвєтков — людина глибокого розуму, блискучої ерудиції, яскравої мови. У світі його знають як поета, критика, перекладача.

Подякуємо Олексію Петровичу й за різку критику російської влади та підтримку України – мисляча людина інакше не може.

А в Запоріжжі його пам’ятають ще й як яскравого інтелектуала серед творчої молоді міста в кінці 60-х — на початку 70-х років. 

Олексій Цвєтков

— Я в Запоріжжі був людиною відомою, — згадував Олексій Петрович, — людиною нестриманою на язик, говорив, що думаю про ту владу

— Ми були знайомі, але спілкувалися не один-на-один, а в мистецьких колах, у справах літературних, — пригадує Олександр Красюк, культуролог, письменник, перекладач, який нині мешкає в Києві. – Я молодший від Олексія, тож тусувався з ним побіжно. (Олексій Цвєтков народився 1947 року).

Покинув Запоріжжя він 1971 року. Слідом у газеті «Индустриальное Запорожье» вийшла огудна стаття про юного поета Олександра Гранкіна (котрий невдовзі трагічно загинув).  Тоді дотично дісталися й до Цвєткова, тому що він був вільний поет, а все мало бути під контролем. Хоча ті поети друкували свої вірші усього лише на друкарській машинці. А тусувалися в «Маленькому Парижі», який тоді ще так не називався.

Мама Олексія працювала на запорізькому телебаченні, вміла, до речі, варити чудовий борщ. Після тієї горезвісної публікації змушена була публічно відректися від сина.

— Невже таке було можливе в 70-ті роки?

— Так, сталінські методи ще працювали. Треба було так робити навіть не заради кар’єри, а просто щоб зберегти роботу. Це могли пробачити якомусь інженеру, але не ідеологічному працівникові, яким був телевізийник.

Втім, Олексій зберіг з мамою теплі стосунки, приїжджав з Москви, куди він виїхав із Запоріжжя. 

Але раджу звернутися до художниці Наталії Коробової. Вона про Олексія Цвєткова розкаже від і до.

Олексій Цвєтков

1998 рік. У Празі. Тут Олексій Цвєтков працював на радіо «Свобода»

— Людина надзвичайна, високої освіти, потрясаючої пам’яті, — говорить Наталія Коробова.  – П’ять днів тому я написала йому в месенджер…

— Як ви познайомились?

— Це було року 69-го… 70-го… Я повернулася з Києва після навчання в художній школі.

У кінці кожного тижня збиралися творчі особистості. Яскравий, класний Льоша Цвєтков був серед них.

Ми з друзями-художниками влаштували в «Орбіті» виставку «Медове сонце». На її відкритті свої вірші читали Яша Шубін, Льоша Цвєтков, Віталій Челишев.

А на третій день виставку закрили. Вона виявилась неправильною.

Олексій Цвєтков

Юний Льоша Цвєтков у Запоріжжі

Коли Олексій вчився в Москві, то першим привітав мене з публікацією «Автопортрета з яблуком»  у журналі «Юность». Я сама ще не бачила, а він уже помітив, подзвонив з Москви. 

Олексій Цвєтков

Знаменитий автопортрет Наталії Коробової

— Ви знали, що ця ваша картина буде надрукована?

— Поняття не мала. Вітання від Льоші стало таким сюрпризом! 

— Чому він поїхав до Москви – через тиск чи з якихось інших причин?

— Це було пов’язане з його творчим ростом. І з тим, що стали приставати гебісти, намагалися вербувати, слідкували, перекривали кисень. (І в Москві 1975 року 28-літнього Олексія Цвєткова затримали й силоміць вивезли до Запоріжжя. Тоді він покинув СРСР й емігрував до США).

— Його мама, яка чудово готувала борщ…

— …і котлети.

— Також значущий хист. Вам щось відомо про те, що вона змушена була публічно відмовитися від сина?

— Не відрікалася. Вона його любила дуже. Льоша підтримував зв’язок, приїжджав часто. А ось тато не розумів, як Олексій відмовився від Батьківщини.

Це фото молодого Олексія Цвєткова зробив Яков Шубін, котрий також входив до товариства невимушених митців  

— Ви бачили Олексія після того, як він у часи, здавалося, вічного СРСР покинув країну? Адже це означало, що він ніколи не повернеться.

— Бачилися в Америці 1989 року. Я прилетіла зі своїм батьком до Вашингтона, поїхали до Олексія. Перекушували, гуляли містом після перельоту й безсонної ночі.

Зустрічалися в Нью-Йорку. А півтора роки тому в Ізраїлі. (З 2018 року Олексій Цвєтков жив там).

Який же Олексій неймовірний, яка вражаюча пам’ять! Колись ми робили розпис у кабінетах математики й фізики – здається, будівельного технікуму. Я там написала формулу теореми Піфагора. Олексій прийшов, побачив, сказав, що існує другий варіант формули і тут же виголосив її.

Він був аналітик винятковий. А коли писав роман з життя Стародавнього Риму, то навіть латинь вивчив!

Від’їжджаючи, Олексій залишив мені папку своїх віршів. Вони надруковані на тонесенькому папері, так званому папіросному. Я віддала їх до художнього музею. Щоправда, хочу забрати й передати до обласної бібліотеки. 

Олексій Цвєтков

У Фейсбуку виставили чарівний портрет Льоші. Таким я його пам’ятаю, коли бачила востаннє перед виїздом за кордон, коли проводжали на Запоріжжі-І.

А на фото нижче — ми саме проводжаємо Льошу тоді на вокзалі.  Остання кава, останній портвейн…

 

Олексій Цвєтков

Автор: Володимир Фризько

Фото: Facebook, Яків Шубін, архів Наталії Коробової

Читайте також: Відомий запорізький співак вокальні партії нової пісні записував під виття сирен

Читайте наші новини на сайті zprz. city.

 


Комментарии читателей