Индустриалка - новости Запорожья

Запорожье
Молодий спортсмен з Донецька почав нове життя у Запоріжжі
Поделиться

Молодий співробітник комбінату «Запоріжсталь» виїхав з Донецька і почав нове життя

Укладальник-пакувальник в цеху холодної прокатки «Запоріжсталі» Ілля Єрмаченков приїхав у Запоріжжя три роки тому з Донецька. Коли в його місто прийшла війна, Іллі було всього 18.

Ермаченков Илья

— До війни все було добре. Я жив в місті-мільйоннику — Донецьку, недалеко від стадіону «Донбас-Арена». Мені все подобалося, навіть пробки, які там були останнім мирним часом. Все було добре, до моменту, коли почалися вибухи снарядів великокаліберної техніки в Слов’янську, коли почали обстріл «Градами» в Донецьку, тоді стало страшно, — згадує Ілля Єрмаченков.

За словами Іллі Єрмаченкова, і він, і його рідні завжди були готові до гіршого.

— Я назавжди запам’ятаю, як ми їздили в інститут, а маршрутка тряслася від падаючих поблизу снарядів. Кожен відчував цю напругу від невідомості, адже ніхто не знав, де впаде наступного. В будинку речі і документи були напоготові, щоб встигнути втекти в разі обстрілу або поранення, — додає Ілля. — Були такі часи, коли у нас не було їжі. І в цей час про нас здорово подбав Фонд Ріната Ахметова. Мої бабуся і дідусь отримували гуманітарну допомогу. Все організовано, приходили й отримували продуктові набори, в яких було все необхідне.

Незважаючи на військові дії, Ілля продовжував займатися силовим екстримом, їздити на змагання. Спорт в чомусь і вплинув на рішення хлопця виїхати з рідного міста.

— Ми виїжджали при першій же можливості на змагання на територію підконтрольну Україні — в Мелітополь, Луганську область. Ми тренувалися, виступали, змагалися, бачили мирне життя. У якийсь момент я думав, що зможу залишитися в рідному місті. Але все занадто затяглося. Я закінчив третій курс, вже за часів ДНР, подивився на все, що відбувається і зрозумів, що немає більше сенсу там залишатися. Потрібно вже було збиратися і їхати. Просто одного разу, коли змагався, прийняв рішення. Зібрав речі і приїхав до Запоріжжя. Тут влаштувався на роботу і працюю досі.

Зараз розмовляю зі своїми рідними, які залишилися там, і розумію, що прийняв правильне рішення. Мої однокласники, наприклад, кажуть, що неможливо знайти роботу щоб прожити, а вони живуть з батьками. Тут я не боюся, що буду йти додому і мене зачепить осколок або куля, — поділився Ілля.

Вже три роки Ілля живе в Запоріжжі і працює на комбінаті «Запоріжсталь». Він — чемпіон світу і України, призер чемпіонатів Європи, майстер спорту України з силового екстриму. Не так давно він в числі запоріжсталівським чемпіонів був запрошений на урочистий захід на честь 30-річчя Національної збірної України.

— У мене є робота, впевненість у завтрашньому дні, кохана людина. Хотів би я повернутися в рідний Донецьк? Звісно. Але тільки тоді, коли закінчиться війна і повернеться колишня мирне життя, — каже Ілля. — З часом все забувається, і ті страшні дні не так часто спливають у пам’яті. Особливо, коли ти живеш на мирній території, коли у тебе все в порядку. Радію і вважаю важливим будь-які досягнення: рекорд України — важливо, влаштувався на роботу — теж важливо, отримав підвищення — важливо. Все важливо. Жити в світі — важливо! Що таке щастя для мене? Коли вдома все добре. І неважливо, де твій дім. Він там, де тебе чекають, там, де ти потрібен.

Читайте також: Запорізьких першокурсників посвятили у студенти


Комментарии читателей