Индустриальное Запорожье - новости Запорожья

Запорожье, Культура
В Запорожье Наталья Сумская поделилась секретами красоты и семейного счастья
Поделиться

В Запорожье Наталья Сумская поделилась секретами красоты и семейного счастьяСамой звездной гостьей 18-го фестиваля отечественного кино «Запорожская синерама», который проходил в киноконцертном зале имени Довженко, стала наша землячка, известная актриса Наталья Сумская. В свою очередь, она призналась, что рада побывать в родном городе, где окончила 44-ю школу и провела несколько счастливых лет юности. Наталья Вячеславовна с удовольствием поделилась воспоминаниями с читателями «Индустриалки» и рассказала, чем живет сейчас.

«Сумские» места в Запорожье
— Газету “Индустриальное Запорожье” пам'ятаю, — рассказывает Наталья Вячеславовна. — Там надрукували моє фото в 17 років: стою біля вагона, збираюся їхати в Київ вступати до інституту. Батьки, які стояли поряд і наставляли мене, навіть толком не знали, до якого. Я була налаштована і на спортивний, і на лінгвістичний інститут. Переважили гени — пішла в театральний.
Починала з нуля. Все почалося з того, що не було місця в гуртожитку, на перших канікулах мене обікрали, зірвали замки в чемодані – все, як годиться (улыбается).

Коли була вільна хоч день-два, приїжджала в Запоріжжя, квиток на літак коштував дешево — 10-15 карбованців. Я могла собі дозволити десь підзаробити і прилетіти до батьків. Була тяга, дуже теплі сімейні стосунки.

Запоріжжя — моє рідне місто. Спочатку ми жили на вулиці Гоголя, потім переїхали на Шкільну, 27, кв. 113, жили на другому поверсі.
З третього по п'ятий клас я вчилася в школі, здається № 3, на вулиці Грязнова. А потім відкрилася нова школа — 44-та на Гоголя, за обласною бібліотекою, яку я й закінчила. А Оля ходила у школу № 1.

44-та була передова школа! Думаю, там вже немає тих педагогів, у яких вчилась, але пам'ять у мене жива. І як тільки згадую Запоріжжя, то зразу зринає на думці школа. Там так було все активно, по-справжньому. Хотілося вчитися! Навіть математика, яка мені не притаманна, давалася легко, завдяки вчителю Лідії Миколаївні Булатовій.

І коли через багато років я приїжджала на гастролі, це було після 90-х, клас зустрічався і прийшла єдина вчителька — Лідія Булатова. Їй це було не так легко зробити, бо вона була з протезом, але Лідія Миколаївна все одно приїжджала. Зараз у мене тут залишились однокласники, час від часу спілкуємося.

А вчитель Борис Юхимович Народицький настільки нам прищепив любов до фізкультури, що мені подобався навіть запах кед і м'ячів. Я займалася гандболом, легкою атлетикою, стрибками у висоту, плаванням, спортивною гімнастикою. Потім додатково почала ходити на легку атлетику на стадіон. Ходила в спортивну школу між Грязнова і Малим ринком. І я з цікавістю слідкувала за всіма видами спорту, просто жила з Олімпіадою Ріо-2016, тому що воно було закладено в юності.

Звичайно, багато спогадів пов'язано і з театром. Батьки працювали в театрі імені Щорса, тепер — Магара. Я забігала туди до мами з татом ніби на роботу, але для мене це був своєрідний майстер-клас.

Тато ще й концертував, є його пісні, які збереглися на Національному радіо. Ніде не навчаючись, він мав просто оперний, опереточний голос. Міг співати все, ще й грав на інструменті — просто самородок від природи! Тато поїхав вступати до консерваторії, але не знав сольфеджіо і йому порадили йти до театрального. А ще він фотографував, малював.

Мої улюблені місця у Запоріжжі — біля 44-ї школи і на Хортиці. На острові це місця, які тато облюбував, коли ходив на рибалку, де ми відпочивали сім’єю. А рибалив він часто і балував нас дніпровськими судаками.

В Запорожье Наталья Сумская поделилась секретами красоты и семейного счастья


О личном
— В этом году вы с Ольгой Сумской отметили юбилеи. Как себя ощущаете?

— Звичайно, юними. Актор за природою не повинен втратити молоду душу. А ще нам, Сумським, притаманна контактність, ми люди відкриті. Я, особисто, люблю спілкуватися з простими людьми. Недаремно, мені пощастило вести телевізійне реаліті-шоу «Ключовий момент», де були справжні люди з унікальними історіями.

— Ваша хорошая форма – это генетика или что-то делаете?

— Генетика, але її не можна зраджувати. Звичайно, потрібно дбати про себе, сьогодні є багато методів. Головне – не лінуватися.

— Ваш секрет семейного счастья?

— Секрет в повазі і любові.

— Что для вас отдых?

— Переміна роботи. Якщо працюю в театрі, то зйомки в кіно – це відпочинок. Звісно, люблю читати книжки.

— Из какой местности у вас такая необычная вышиванка?
— Люди не повірять! Їздила на гастролі в Івано-Франківськ і подумала, що там точно знайду гарну вишиванку. Обійшла півміста. А біля готелю був магазин “Бомбей”, тобто індійці такі практичні, беруть зразки наших сорочок. У мене розбіглися очі! Всі актори купили там собі сорочки. Я придбала вишиванку в борщівському стилі. Іще і іще хотіла б купувати вишиванки. Зараз, як ніколи, це стає близьким і рідним, хочеться, щоб зігрівало душу.

В Запорожье Наталья Сумская поделилась секретами красоты и семейного счастья


— Вы наверняка поддерживаете воинов АТО. Каким образом?

— Граємо спектаклі і перераховуємо для них кошти. Їздимо з концертами, зустрічаємось в шпиталях. Хотілося б їздити більше, і з виставами, але це потребує коштів. А їздити треба частіше, не можна надовго полишати наших солдат, наших поранених, їм тоді легше, вони швидше одужують.

О фильмах
— Какую роль считаете для себя судьбоносной?

— В театрі — а буде 40-й сезон моєї праці в Національному театрі імені Франка — роль Жанни Д`Арк в рок-опері «Біла ворона». В 1991-му роль повністю змінила моє життя. Це був переломний етап в історії нашої держави.

В кіно — кілька назв: ролі у фільмах “Наталка Полтавка”, “Кармелюк”. Я прихильниця історичного і національного кіно. Мені здаєтся, знімається замало таких стрічок. Хотілося б зіграти роль Галшки Гулевичівни, яка, як меценатка, фактично доєдналася до створення Київсько-Могилянської академії.

— Как вам, тогда начинающей актрисе, удалось получить прославившую вас роль Наталки Полтавки?

— Кожна актриса-випускниця театрального мріє, пробується на ролі в фільми. Було на цю роль декілька популярних актрис, але вони багато знімалися. І я, така початківка. Мабуть, провидіння.

Хоча, там була така цікава історія. Через 25 років я дізналася, що завдячую цією роллю саме другій режисерці-постановнику фільму. Я прочитала з її інтерв'ю, що вона поставила умову: “Якщо не буде зніматися ця молода актриса, я не буду другим режисером”.
Звісно, в ролі Наталки Полтавки використовувалась моя природність, українське єство. Я співала тоді, може, не так потужно. В ті часи було популярним академічне виконання. Записали спів Анатолія Солов`яненко і Марії Стеф'юк, і під спів наших класиків ми з актором Анатолієм Матешко імітували.

В Запорожье Наталья Сумская поделилась секретами красоты и семейного счастья

— В одном из интервью вы говорили, что не будете сниматься в сериалах, а снялись в  «Селе на миллион» — адаптации хорватского сериала «Как бы там ни было». Почему?
— Не хотілося зніматися в бойовиках, та там і немає путніх жіночих ролей. А «Село на мільйон” — комедійний серіал українською мовою.

Фільм знімався на Київщині, а малось на увазі, що то Волинь. Там такі перипетії між молоддю! Міські нащадки діда отримають мільйон євро, якщо на рік залишаться в селі. Якщо поїдуть — гроші підуть на село. Граємо з Анатолієм Хостикоєвим (своим настоящим супругом. – С. О.) батьків головного героя. В фільмі 12 серій.

«Село на мільйон» вийде в цьому році. Ше вийде 4-серійний фільм “Катерина”, з натяком на поему Шевченка, але на сучасний манер. Ми теж граємо батьків.

22 грудня має бути прем’єра прокатного фільму «Сторожова застава». Це історична картина про Іллю Муромця, Альошу Поповича і Добриню Нікітича, позитивна, доречна, вчасна. Це зайвий раз доводить, що це наші герої! А моя героїня – сестра Іллі Муромця, така Меланка серед них. Має ж там бути хоч яка-небудь жінка!

Крім того, почнуться зйомки 12-серійного комедійного фільму «Вверх тормашками» в Одесі і Києві.

Спасибо директору ККЗ имени Довженко Людмиле Зеленюк за организацию эксклюзивного интервью.

«Индустриалка» также писала «В Запорожье актриса Наталья Сумская станцевала с обладателем Гран-при кинофестиваля«.

Фото Александра Прилпы и автора