iz.com.ua

Запорожье, Культура
25 лет назад запорожский композитор написал песню, чуть не ставшую гимном Украины
Поделиться

Больше 150-ти песен написал запорожский композитор и певец Анатолий Сердюк, который в этом году отмечает 25-летие композиторской деятельности. И вспоминает, как круто всё начиналось — с песни на стихи Дмитрия Павлычко «Вставай, Україно!», сделавшей Анатолия Сердюка известным на всю страну. Говорит, многие до сих пор удивляются – как удалось создать такую актуальную песню?

25 лет назад запорожский композитор написал песню, чуть не ставшую гимном Украины

— 1990 року я виборов першу премію на запорізькому міському конкурсі молодих естрадних виконавців «Три-шоу-Три», який організувало молодіжне творче об’єднання обкому комсомолу, — рассказывает «Индустриалке» Анатлий Сердюк. — Його керівник Ірина Башкеєва мені порадила: «Ти такий талановитий, готуйся, в Запоріжжі під егідою ЛКСМУ проходитиме «Червона рута». Головна умова участі у фестивалі — співати українською мовою. А я вже тоді тягнувся до всього українського, співав своє, рідне. Для «Червоної рути» потрібні були три молодіжні сучасні пісні, які не лунали публічно. Я шукав їх у філармонії, в бібліотеках, серед творчих колективів і відомих запорізьких музикантів.

Підбірка поезій Дмитра Павличка була опубликована в газеті «Літературна Україна». Один із віршів звався про­сто — «Пісня». Я змінив назву, зробивши її більш актуальною на той переломний для країни момент: «Вставай, Україно!». Музика народилася дуже легко, бо тематика пісні була суголосна моєму настрою і настрою українців: «Вставай, Україно, вставай, виходь на дорогу свободи, де грає широкий Дунай, де ждуть європейські народи!».
У мене тоді була власна група «Анатоль», із нею я й розучив. Перші публічні виконання твору відбулися 14 березня та 19 квітня 1991 року на обласних відбіркових турах фестивалю «Червона рута» в Запоріжжі. Ми вийшли у фінал разом із десятком інших запорізьких виконавців. Протягом травня-серпня пісня неодноразово лунала на концертах, на мітингах і акціях патріотичного спрямування.

Професійний студійний запис пісні здійснили в червні-липні в єдиній на той час у Запоріжжі студії звукозапису «Ринг», за що я й донині вдячний легендарному звукорежисеру Миколі Середі, аранжувальнику Олександру Михайленку і звукорежисеру Віктору Цвєткову.

Телевізійники (режисер Наталя Федорова, редактор і журналіст Сергій Тихонов) записали відеоряд на Хортиці — як я співаю на дніпровських кручах «Вставай, Україно, вставай!», і цей сюжет показали 6 серпня по українському телебаченні.

У перші дні серпня моя пісня пролунала на обласному радіо. Газети «Наш город» і «Запорозька Січ» надрукували статті про мене, а «Січ» — ще й ноти з текстом пісні «Вставай, Україно!».

25 лет назад запорожский композитор написал песню, чуть не ставшую гимном Украины

Круто на «Червоній Руті»!
9 серпня в Запоріжжі відкрилася «Червона рута». Це була велика патріотична подія для зросійщеного Запоріжжя. Мене вразило, що понад сто виконавців з усієї України не лише співали, а й спілкувалися українською – такого в своєму житті я ще не бачив. Ще однією дивиною для мене було проведення українських обрядів. Тоді я вперше побачив перед собою реальну перспективу розвитку української музики і власної артистичної кар’єри.

На конкурсі через недосвідченість та нетерплячість я простудився. У першому турі ще зміг заспівати «Вставай, Україно!» і пройшов у другий, а наступного дня вже не зміг — у мене сталося незмикання зв'язок. Та конкурс на те й конкурс, щоб у певну мить показати свої таланти… Лауреатського місця я не отримав, однак мені дістався спеціальний приз «За кращу патріотичну пісню».

25 лет назад запорожский композитор написал песню, чуть не ставшую гимном Украины

Часы от Черновола
Пісня вразила всіх: під час мого співу встали не лише глядачі в залі, а й ведучі на сцені й члени журі. Коли журі й люди встали, у мене було відчуття, ніби я злітаю над сценою…

Директор «Червоної рути» Тарас Мельник назвав пісню «сильною» і зауважив, що вона гідна закривати фестиваль. Вона отримала призи ще й від Народного Руху України та від української діаспори.

Через кілька днів я одужав і заспівав «Вставай, Україно!» на гала-концерті переможців у Палаці спорту й на святі закриття фестивалю на стадіоні «Металург». Глядачів було багато, стадіон вміщував тоді 25 тисяч глядачів.

На свято (18 серпня) приїхала делегація народних депутатів, серед яких був і легендарний В’ячеслав Чорновіл, на той час — голова Львівської облради. Я виступив, і тут В’ячеслав Максимович вибігає на сцену, обіймає мене, дістає з кишені і дарує мені власного кишенькового годинника.

Він запросив мене до себе на три­буну, де сиділи VІР-персони. Див­люсь, а там всі, кого бачив лише по телевізору, — Левко Лук'яненко, Лесь Танюк, Микола Поровський, Павло Мовчан, Іван Драч, Степан Хмара. І всі: «Ой, який ти молодець!». А Чорновіл мені й каже: «З цією піснею вже проблеми, і в тебе, хлопче, вони будуть. Ось тобі мої телефони, дзво­ни, якщо потрібна буде допомога».

А я думаю, які можуть бути проблеми? Виявляється, коли «Вставай, Україно!» пролунала в ефірі УТ, керівник Держтелерадіокомітету Микола Охмакевич отримав партійну догану — за те, що пропустив в ефір такого антирадянського, антиросійського змісту пісню. Зацікавилося піснею і КДБ.

Із Чорноволом ми потім багато разів зустрічались на моїх концертах у Чернівцях, Донецьку, Запоріжжі, Києві, і завжди Вячеслав Мак­симович цікавився, як мої справи. …На святі закриття організаторам фестивалю заборонили піднімати український прапор і робити салют. Заступник голови міськвиконкому Павло Михайлик (він був відповідальним від міської влади) довго не здавався: «Це ж культурно-мистецький захід, не треба політизувати його». Та все ж під натиском народних депутатів прапор замайорів і феєрверк відбувся.

25 лет назад запорожский композитор написал песню, чуть не ставшую гимном Украины

За песню – в «черный список» КГБ
Після свята я вернувся додому опівночі, а о 7-й ранку 19 серпня телефонує товариш: «Вмикай телевізор!». А там – прес-конференція заколотників: в Москві — ДКНС (ГКЧП) І тоді до мене дійшло, що мав на увазі Чорновіл, коли говорив, що в мене можуть бути проблеми.

Я в той час служив надстроково контрактником у полку МВС, грав у військовому оркестрі на трубі. Мене терміново відкликали з відпустки: «в войсках — повышенная боевая готовность». А я й думаю: що ж мене жде – Колима чи Мордовія? Кажу жінці — «готуй сухарики про всяк випадок».

За три дні, слава Богу, все скінчилось. Але в перший день мене-таки запросили до особливого відділу (так званий «шестой отдел» КДБ) — такі були в кожній частині, на кожному великому підприємстві — і почали розпитува­ти про фестиваль. Зпитали з гумором: «Ну, как там на фестивале «Красная гвоздика»?». Добре, що з лейтенантами був знайомий, вони поруч з оркестром розташовувалися. Побесідували в іронічному тоні, обійшлося…

Одначе, як виявилося пізніше, коли запорізькі активісти на чолі з рухівцем Константином Лямцевим дібралися до компартійних архівів, моє прізвище було внесено до так званих «чорних списків» КДБ.

24 серпня, коли була проголошена незалежність України, стало ніби продовженням ейфорії свята на стадіоні. Майбутнє бачилося в рожевих тонах…
Події ГКЧП відтіснили враження від мого успіху на другий план, та буквально через кілька днів «Вставай, Україно!» залунала по радіо, а згодом і по ТБ.

Вона набула вже іншого підтексту — не як заклик до спротиву радянській системі, а як переможна пісня визвольних змагань. Мене стали кликати на концерти, зйомки, конкурси, мітинги. У жовтні-листопаді 1991 року із переможцями «Черво­ної рути» я мав їхати з гастролями по країні. Та невдоволене військове начальство відпустило мене лише на концерти в Дніпропетровську й Запоріжжі.

Інформаційна програма Держтелерадіокомітету в грудні 1991-го визнала «Вставай, Україно!» піснею-символом року. А 1992 року «Вставай, Україно!» з подачі Дмитра Павличка розглядалася в числі претендентів на новий гімн України. Я гордий тим, що був не лише свідком, а й одним з учасників тих легендарних подій, коли Україна постала незалежною державою.

25 лет назад запорожский композитор написал песню, чуть не ставшую гимном Украины

На вопрос «Индустриалки», где певец выступит к юбилейному Дню Независимости Украины, Анатолий Сердюк ответил:
— Не запрошують чомусь. А в вересні приїде Дмитро Павличко, хочемо зробити кілька концертів для студентів і для широкої публіки.

И признался, что и хотел бы петь о композиции о любви, которых у него немало, но пока жизнь заставляет исполнять политические песни.

Мистика!
Часы развалились, значок почернел

Часы, подаренные Вячеславом Черноволом Анатолию Сердюку за песню «Вставай, Україно!», долгие годы исправно шли. А потом певец положил подарок в ящик и забыл о нем. А когда в декабре 2013 года достал часы, то они распались на запчасти прямо у него в руках, и, естественно, не идут.

25 лет назад запорожский композитор написал песню, чуть не ставшую гимном Украины

Странная история произошла у Анатолия Сердюка и со значком Михаила Гобачева, поклонником политики которого был певец. Анатолий Сердюк его носил, а потом снял и отложил. А когда Горбачев в 1991 году просил Украину остаться, и завершил карьеру президента СССР, Анатолий Сердюк вспомнил о значке – оказалось, тот весь почернел. Певец видит в этом какой-то знак, который, впрочем, не может разгадать.

Готовится диск
«Вставай, Україно!» зазвучит по-новому

Осенью Анатолий Сердюк планирует выпустить новый диск «Бороним рідний край». Сейчас в альбоме 11 песен, но, по словам автора, возможно, будет 15 – новых и старых.

Прозвучит и «Вставай, Україно!», но в несколько другой интерпретации. Слова и музыка будут те же. Но песня, по словам Анатолия Сердюка, стала динамичнее и энергичнее, паузы — короче, а исполнение – жестче, соответствующее времени. Так певец исполнял ее на Майдане.

25 лет назад запорожский композитор написал песню, чуть не ставшую гимном Украины

Фото Александра Прилепы